Майже 350 років тому Українська Греко-Католицька Церква першою заговорила про те, що пияцтво знищує людину. Відтоді і до наших днів триває боротьба між світлим началом і темним, між матеріальними вигодами і духовністю. У другій половині ХVІІІ ст. першу спробу організації боротьби з пияцтвом у Галичині зробив львівський єпископ Йосиф Шумлянський. У 1687 році видана книга його повчань та інструкцій для священиків "Метрика альбо реєстр для порядку церкви”, в якій 10 сторінок відведено для висвітлення шкідливості пияцтва. Галицький митрополит Михайло Левицький (1774-1858) звернувся з відповідним листом до своїх священиків у 1844 р. У ньому духовенство отримало детальні інструкції про те, як провадити антиалкогольну кампанію серед парафіян та провадити Товариства тверезості. А 8 листопада було опубліковане звернення до населення перемишльського римо-католицького єпископа Франциска Захар’ясевича. «Для пияцтва немає нічого святого, ..готуйтесь до бою проти спільного ворога людства», – повчав єпископ. Того ж року були віддруковані присяги-молитви, які вручалися членам "Братств тверезості”, і кожен на них ставив свій підпис. 11 листопада 1844 року в селі Старуня Богородчанського деканату духовенство, зібране зі всього деканату, утворило "Братство воздержності (стриманості)”, склавши присягу перед зібраними своїми парафіянами. 12 листопада така ж подія відбулася у місті Станіславові. «Золоті книги тверезості» поповнювалися прізвищами тих, котрі відріклися від вживання горілки до кінця життя. На початку 1873-го порвало з пияцтвом усе село Вільшаниця біля міста Тлумач. Того ж року повернулися до тверезості села Бубнище, Побереже, Сілець та Пасічна у сучасній Івано-Франківщині. Громада Побережа вирішила повністю бойкотувати корчми. Громадська рада Пасічної, в якій на 700 осіб населення припадало 7 корчм, вирішила штрафувати тих селян, які б посміли появитися у корчмі після 10-ї години вечора, або в неділю чи в свято. Великим поборником пияцтва виявив себе митрополит Андрей Шептицький. На початку ХХ ст. він звернувся з пастирським листом до гуцулів, у якому картав їх за пияцтво: "Кілько то людей через корчму навіки згинуло. Кілько то людей завела корчма на дочасну погибель, а відтак і на вічну. Бідні ті діти, що їхні батьки п’яні. Якщо вам миле ваше життя, якщо вам мила свята земля, що вас носить, якщо вам миле щастя дітей, оминайте здалека корчм”. 25 липня 1917 року митрополичий ординаріят звернувся до вірних із закликом дотримуватися тверезості та моральності, нагадавши при цьому слова зі св. Письма – "п’яниці царства Божого не наслідують”. Тоді ж Український Єпископат, центральні культурно-освітні, економічні та гуманітарні інституції оприлюднили спільне звернення до українського народу: «Чи не бачиш, як паношиться п’янство між усіма верствами нашого громадянства і нищить родинне життя, основу суспільності? Чи не бачиш, як тисячі наших братів і сестер через п’янство попадають в розпуку і нужду? Чи не чуєш щодня про злочини, убійства, крадежі та розбої, яких допускаються старі й молоді напідпитку? Чи не знаєш, що батьки п’яниці приводять на світ тупоумних дітей, ідіотів, епілептиків, сухітників або із вродженим нахилом до злочинів? Чи не бачиш, якого страшного національного злочину допускаються всі верстви нашого громадянства, без ріжниці стану і полу, видаючи річно півмільярда золотих на алкогольні напитки, тоді як в цілому краї панує безробіття й недостаток, а наші культурні, освітні, економічні та гуманітарні установи нидіють із недостачі матеріальних засобів? Найвищий час схаменутися та глянути у вічі сумній дійсності. Треба вже раз пізнати цю невмолиму правду, що сила одиниці та всього народу лежить у тверезости, що коли хочемо діждатися кращої будуччини, то мусимо виповісти безпощадну боротьбу алкогольним напиткам і їх розсадникам– корчмам». Це звернення від 1918 року залишається гостроактуальним і в наші дні. Треба всім разом протистояти нав’язуванню пияцтва і його поширенню серед молоді. Рух «За тверезість життя» Івано-Франківської архієпархії УГКЦ |
