Найшвидше св. Миколай приходив до польських дітей Станиславова – 6 грудня. У газеті «Кур’єр станиславовський» першої декади грудня різних років читаємо про можливість замовити прихід Святого Миколая до дитини додому. Такі заходи організовувало польське товариство Зв’язку стрілецького (вул. Тринітарська, 1). Тому до дітей Миколай приходив у супроводі стрільців та дітей-орлят.
Також 5 грудня на вул. Конопніцької, 15 (тепер – Шухевичів) відбувалося дитяче свято Святого Миколая. Батьки, звичайно, допомогали Миколаю і подарунки мали здати заздалегідь.
Пам’ятали у цей день і про бідних дітей. Для них громадськість спільними зусиллями готувала подарунки і проводила свято Миколая.
За даними міжвоєнної преси ми бачимо, що св. Миколай – це не Санта Клаус, як часто нам зараз розповідають ЗМІ. Св. Миколай – персонаж релігійний, його прообразом був Святий Микола Мірлікійський, який приносив подарунки дітям католицького обряду 6 грудня, а східного – 19 грудня. Тобто зовсім не на Різдво. Тим більше в Америці Санту знали ще з 17 ст., а особливої популярності він набув у 20-х роках 19 ст. Тобто коли в Галичині до дітей приходив Св. Миколай, в Америці уже давно шастав по трубах Санта Клаус.
Отже, американський Санта Клаус і російський Дід Мороз – персонажі з подібною функцією, але не аналоги Святого Миколая. На Різдво, одне з найбільших християнських свят, ми вшановуємо не бородатого діда на оленях, а народження спасителя людей Ісуса Христа. І цю традицію потрібно берегти, а не бездумно запозичати закордонне.
19 грудня Святий Миколай приходив до українських діточок.
Діти також писали листи, але не до Миколая, а до митрополита Андрея Шептицького, і часто це були діти-сироти. У Галичині внаслідок Першої світової війни та інших воєнних дій до 1920 року налічувалося 20000 дітей-сиріт, і вони отримували подарунки від митрополита.
Ось які зворушливі листи писали сироти до митрополита Андрея Шептицького, називаючи його Таточком:
«Найдорожчі Таточку!
Прошу приїхати до нас, бо я ще Таточка ніколи не бачила. Я сего року перший рік у приюті і всі товаришки говорять, що мають Таточка у Львові, і я лише слухаю та й думаю собі: а ну, як Таточко приїде, чи схоче мене взяти за свою дитину? Бо вже кілька літ, як помер мій рідний Тато, і тепер не маю нікого...»
«Я ще не умію писати, але пишу кілька слів, щоби сказати, що я Таточка люблю. Бо я не маю нікого. Мама і тато мені померли. А тут я маю всьо і також Таточка. Я нічого не можу післати Таточкові, лишень рогульок і тісточко».
У 1921 році митрополит Андрей Шептицький написав лист до Папи Венедикта XV та ієрархії США та Канади з проханням про допомогу сиротам. УГКЦ організувала 20 сиротинців для дітей, що втратили батьків.
Святий Миколай був настільки популярний у Галичині, що І. Франко написав для дітей казочку «Суд Святого Николая». "Суд святого Николая" – святкова передріздвяна казочка, пов’язана з вірою у святого Миколая Чудотворця, який на Галичині у ніч з 18 на 19 грудня розносить чемним дітям дарунки, а нечемним – різочку.
ГК |
