Сьогодні на сесії Івано-Франківської обласної ради було обрано нового керівника КП "Пам'ять". Ним став громадський діяч Віталій Перевізник. Про це під час сесії Івано-Франківської облради повідомив голова Василь Скрипничук. За проголосувало 62 місцевих обранці.
Нагадаємо, раніше комунальне підприємство очолював "свободівець" Василь Попович. «Пам'ять» займається пошуком та перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів. А також проводитить пошуково-дослідницькі роботи, ексгумацію і перепоховання жертв воєн, депортацій, політичних репресій тоталітарних режимів стосовно українців, які загинули у часи Першої і Другої світових воєн та визвольних змагань.

4 грудня 2014 року в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відбулася Всеукраїнська наукова конференція на пошану Петра Арсенича з нагоди його 80-річчя та 55-річчя історико-краєзнавчої діяльності «Історико-культурна спадщина Прикарпаття», у якій взяли участь директор ОУНБ ім. І. Франка Людмила Бабій та заступник директора Любов Федик.
Відкрив наукову конференцію Михайло Юрійович Косило, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директор обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.
З привітаннями виступили: заступник начальника управління культури, національностей та релігій ОДА, голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Василь Тимків, викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – завідувач кафе ... Читати далі »

Прикарпатське музеєзнавство і краєзнавство ось уже більше половини століття важко уявити без Петра Арсенича. Він автор 55 книг. Серед них «Січові стрільці» (Івано-Франківськ, 1990), «Станіслав – столиця ЗУНР» (Івано-Франківськ, 1993), «Гуцульський театр Гната Хоткевича (Коломия, 1993), «Родина Заклинських» (Галич, 1995), «Родина Шухевичів» (Івано-Франківськ, 1999), «Родина Озаркевичів» (Коломия, 1995), «Родина Бандерів» (Івано-Франківськ, 1998), «Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки і культури» (Івано-Франківськ, 2000) та інші. Крім того ним надруковано 1593 наукових статей (тобто в середньому публікував три статті), 323 рази виступив на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях (в середньому шість конференцій в рік), організував 401 & ... Читати далі »

У 1667 році на Прикарпатті з’явилися легкі кавалерійські загони кримських татар і козаків Дорошенка, які почали війну з Річчю Посполитою. Чи підступали вони під новозбудовану фортецю, невідомо. Тому її офіційним бойовим хрещенням став вересень 1672 року, коли знову ж таки татари Халіль-баші та козаки Дорошенка спалили передмістя, але не наважились штурмувати сам Станиславів.
А в 1676 році фортеця витримала справжню облогу. Багатотисячна турецька армія Ібрагім-паші на прізвисько Шайтан (Диявол) кілька тижнів тупцювала під Станиславовом, але здобути місто так і не спромоглась. Розчаровані турки рушили на північ, дорогою спалили Галич.
Того ж року Польща уклала з турками мир, чим скористалися власники Станиславова для перепланування фортеці.

Будуємо ... Читати далі »

У 1986 році в Івано-Франківську завершили реконструкцію початкової частини вулиці Незалежності (тоді – Радянської). Її зробили пішохідною, вистелили тротуарною плиткою (вперше у місті) та прикрасили фонтанами. Їх було аж шість штук – чотири маленьких і два великих. До наших часів зберег­лись лише солідні фонтани навпроти стоматологічного корпусу медуніверситету. Пара менших була навпроти книгарні «Букініст», а ще одна стояла наприкінці стометрівки.
Містом навіть ходили чутки, що цю частину Радянської зроблять окремою вулицею і назвуть Фонтанною. Не сталося – компартійні боси краяти Радянську не дозволили.
А ось мешканці будинків уздовж стометрівки були не в захваті від реконструкції. Кажуть, коли фонтани вмикали, у квартирах зникала вода.
Після розвалу СРСР дрібні фонтани не функціонували і швидко перетворилися на смітники. Їхнє марм ... Читати далі »

Іванофранківці часом не шкодують емоцій, критикуючи роботу комунальних та соціальних служб. Звісно, проблем завжди вистачає, але чи вміємо ми цінувати й берегти той комфорт, який у нас є? Мало хто замислюється, що цілим поколінням мешканців нашого міста й не снилися ті побутові умови, які щодня оточують нас. Як же працювала станиславівська господарка?

«Немає газу – немає будинку»

Сто років тому люди значно більше залежали від газу, адже він використовувався не лише для обігріву і готування їжі, а й для освітлення. Була навіть приказка: «немає газу – немає будинку». «Газова» історія Станиславова роз ... Читати далі »