Четвер, 23.05.2024, 20:48:20

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Березень » 8 » Як у Станиславові сто років тому жінки за свої права боролися
16:47:29
Як у Станиславові сто років тому жінки за свої права боролися

Право голосувати, бути активною у громадському житті, займатися бізнесом чи політикою – все це сучасні жінки сприймають як невід’ємну частину свого життя. І мало хто замислюється, що якихось сто років тому жінки, яких називали феміністками, суфражистками чи емансипантками, пристрасно виборювали ці права, незважаючи на скептичне ставлення більшості суспільства.

Як бачимо з повідомлення у “Кур’єрі Станиславівському”, 19 травня 1912 р. в Станиславові відбулися збори, присвячені рівноправ’ю жінок, у яких взяло участь приблизно 60-80 пань, що належали до “соціалістичних сфер”. Збори розпочалися з виступу пана Кобака, члена правління соціал-демократичної партії, промову виголосила також відома феміністка і педагог зі Львова пані Адольфіна Ґожицька. На зборах були прийняті резолюції, що передбачали боротьбу за виборчі права для жінок до ґмін, Крайового сейму і австрійського парламенту, а також скасування параграфа закону, що забороняв жінкам брати участь у діяльності політичних товариств.

Деякі уявлення тодішніх дам про рівноправ’я могли б здивувати наших сучасниць. Так, вони цілком погоджувалися, що жінки заслуговують права обирати й бути обраними, але категорично стверджували, що заміжня пані завжди повинна голосувати лише за ту ж партію чи кандидата, що і її чоловік. “В іншому разі ми переносимо передвиборчу боротьбу в наш дім, політичні пристрасті обох з подружжя створюють у ньому пекло, а дім мусить бути тихою пристанню в бурхливому громадському житті. А якщо в родині ще й є діти, то їх можна лише пожаліти”.

Крім того, феміністки початку ХХ ст. були переконані, що жінка не може поєднувати активне громадське життя з сімейними обов’язками, адже сім’я і виховання дітей повинні бути для неї понад усе. Тож політику і активне громадське життя вони вважали прерогативою вдів або самотніх. На думку тодішніх активісток, жінка повинна була “дорости” до виборчого права, тобто бути освіченою й політично грамотною, тому вони ревно боролися за покращення якості жіночої освіти.

Цікавою є дискусія тогочасних активісток щодо “невільництва” жінки, тобто її постійної прив’язаності до ролі хранительки сімейного вогнища. Одні вважали цю роль почесною, на думку інших, тодішнє суспільство позбавляло жінку будь-якого вибору, адже відводило їй лише одну роль – господині дому, дружини і матері. На думку згаданої вище Адольфіни Ґожицької, жінка того часу не могла бути “товаришкою” для свого чоловіка, тобто рівноправним партнером, адже освіта більшості пань значно поступалася чоловічій, багато з них не мали й необхідних знань для правильного і прогресивного виховання дітей.

А як же ставилися до жіночого руху чоловіки? В 1910 р. газета “Кур’єр Станиславівський” надрукувала лист одного з читачів, що був цілком показовим для чоловічої частини суспільства. “Емансипація і рівноправ’я, до яких прагнуть жінки, виглядають дуже гумористично, бо означають: ви, чоловіки, працюйте в поті чола, вдягайте нас і годуйте, забезпечуйте нам усі вигоди, а ми будемо бавитись – у політику, спорт і флірт. Дітей хай виховують няні й школа, варити їжу буде куховарка, а господарство вестиме ключниця. Гарно танцювати, палити сигаретки, фліртувати, їздити ровером і належати до різних товариств – цього замало. Потрібно, щоб молода панянка здобула якомога більше знань, пізнала світ і людей, навчилася шити, прати і готувати, щоб гідно виконувати обов’язки дружини і матері, а головне, щоб була ощадна, жила з олівцем у руці й при добрій волі та праці чоловіка ніколи не допускала невідповідності витрат і доходів”.

Станиславівські чоловіки поставилися до емансипації жінок скептично.

Деякі сучасні дами, втомлені емансипацією, відверто зізнаються, що цілком погодились би на традиційний розподіл ролей: дружина веде господарство, чоловік забезпечує матеріально. Як бачимо, саме така сім’я була еталоном сто років тому. Інші, навпаки, прагнуть до самореалізації і незалежності. Отже, певні теми, які так бурхливо обговорювалися тоді, цілком могли б викликати дискусію і у наших сучасниць.

Олена Бучик


Переглядів: 150 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024