Багато хто з франківців пригадує, що мером Івано-Франківська не завжди був нинішній міський голова Руслан Марцінків. Ще десть років тому, коли в місті головував Віктор Анушкевичус, на вулиці Грюнвальдській, чомусь біля пам’ятника діячам ЗУНР, відбулися святкування з приводу 600-річчя перемоги в однойменній з вулицею Грюнвальдській битві, в якій у 1410 році польсько-литовсько-руські війська розбили Тевтонський орден.

Окрім державних прапорів, тоді на урочистостях розвівалися копії знамен полків із українських (руських) земель, що брали участь у тій битві народів. Тоді ж присутнім на цьому дійстві, яке продовжилося виступом мистецьких колективів та дитячим святом «Козацькому роду нема переводу», нагадали, що вулиця Грюнвальдська в місті Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) була заснована у 1910 році – на честь 500-річчя перемоги під Грюнвальдом.

Очевидно, тоді ж хтось із краєзнавців міг пригадати, що того ж року у місті з нагоди півтисячолітнього ювілею Грюнвальдської битви з’явилася не тільки вулиця, але й пам’ятник, який у вересні 1910 року поставили на головній алеї міського парку. Це була величезна брила каменю, на якій височіла відшліфована колона із білим орлом – символом Польщі. Дотепер цей монумент не зберігся. Але схожі, хоч і дещо трансформовані композиційні елементи та мотиви тепер можна спостерігати на пам’ятнику в Івано-Франківську неподалік обласного управління поліції – тільки замість скелі зі стовпом тут земна куля з мечем, а орла замінив архангел.

Мабуть, ідея про таке вшанування пам’яті про героїчну Грюнвальдську битву в Станиславові з’явилася спонтанно та, ймовірно, під впливом помпезного вшанування цієї дати у Кракові, де в липні того року з цієї нагоди було відкрито гігантський монумент переможцю битви, польському королю Владиславу ІІ Ягайлу. До речі, саме через бажання багатьох станиславівців поїхати у Краків і там долучитися до величного відзначення півтисячолітнього ювілею перемоги над тевтонцями, яка тоді тлумачилася як перемога польської зброї, грюнвальдські урочистості у Станиславові перенесли аж на два місяці.

Про намір встановити «грюнвальдську скелю» було оголошено щойно у вересні, а облаштування цього монумента, зокрема, шліфування колони обеліска, який зробив цей пам’ятник заввишки майже 8 метрів, тривали аж до листопада. Аж тоді створений для відзначення ювілею комітет прозвітував про свої витрати на проведення урочистостей, зокрема й на спорудження пам’ятника, через пресу – тогочасну газету Kurjer Stanislawowski.

«Комітет, відповідальний за святкування річниці Грюнвальду, прийняв резолюцію встановити пам’ятну скелю у міському парку. Роботу над облаштуванням цієї скелі вже розпочато. Її буде встановлено на головній клумбі в новій частині парку, біля ставка, з видом на загвіздянські гори та ліси. Висота самої брили буде близько 6 метрів, а на її вершині височітиме білий орел із цементу. Основа скелі становитиме 3 і 2,5 метри. Між окремими валунами скелі будуть посаджені гірські квіти, щоб це було не лише меморіалом великої перемоги, але й дуже гарною окрасою парку. Пан Робінсон, інспектор муніципальних плантацій, відповідає за укладання скелі та квітів», – повідомляла у вересні 1910 року місцева газета.

Коли відбулося його відкриття, монумент називали скромним, але зробленим зі смаком. Публіка звертала увагу на витонченість обеліска, встановленого на уламку яремчанської скелі об’ємом шість кубометрів, який безкоштовно подарував на цю справу якийсь пан Корацци (Corazzy). Проєкт пам’ятника розробляв відомий архітектор Ян Кудельський, який був керівником будівництва Головної дирекції залізниць у Станиславові, а модель орла для цементного відбитка створив професор Піщ.

Відповідно до звіту, який опублікував у пресі грюнвальдський комітет, на спорудження пам’ятника загалом було витрачено майже дві тисячі австрійських корон (якщо бути точнішим, 1968 корон 20 гелерів – авт.) – це близько 200 тисяч гривень, за нинішніми цінами. Ще майже три тисячі корон було витрачено на друк листівок, декорації, театральні постановки та інші заходи, які проводилися під час грюнвальдських урочистостей в місті.

Цей пам’ятник, який прикрашала красномовна табличка з написом: «1410 – 1910. Переможцям під Грюнвальдом. Поляки міста Станиславова» простояв трохи більше 30 років. Коли під час Другої світової війни у 1941 році місто опинилося під німецькою окупацією, він уже був дещо поруйнований. Як і коли його було повністю знесено, залишається загадкою. За міськими переказами, нащадки тевтонців не потерпіли нагадування про стародавню поразку у місті, яке вони захопили.