Народився Йозеф Скупнєвич 6 листопада 1849 року в м. Закличині (Тарнопольський повіт Малопольського воєводства в Польщі) в родині Ігнатія та Анни Жигульських. У нього був брат Ян, який після закінчення вищої школи у Відні став лісничим у Молодятині та будівничим залізничної колії Надвірна-Бистриця. По закінченню гімназії вступив у філологічний факультет Ягайлонського університету. Спочатку працював у Станіславівській гімназії, де здобув кваліфікацію «вчитель середньої школи», у 1872-1879 роках викладав у м. Бжесько, а в 1882 році - у славнозвісній на Галичині 4-тій гімназії імені Франца Йосифа у Львові з польською мовою викладання. 21 серпня 1891 року став директором відомої на Покутті Цісарсько-королівської гімназії, якою керував більше ніж 20 років. Став членом Окружної шкільної ради. Саме за його сприяння 21 вересня 1892 року був створений перший український клас, де навчалися переважно українці, а також Скупневич посприяв створенню Української гімназії в 1900 році, першим директором якої став знаний на Галичині Софрон Недільський. Також співпрацював із польським гімнастичним товариством «Сокіл», а в 1891 році уроки фізичної культури стали обов'язковими для гімназистів (викладав Владислав Міновський. У 1901 році була збудована гімназіальна спортивна зала, де займалися гімназисти спортом та фізичним вихованням узимку. У той ж час став директором Каси Ощадності. Як директор Каси Ощадності, Скупнєвич створив приватний фонд, що складався з добровільних пожертв, а також винагород, які отримував у Касі Ощадності. За власні кошти придбав 6 моргів землі неподалік гімназії біля Пруту та заснував разом із учнями гімназії «Парк молодіжний імені Йозефа Скупнєвича» у 1898 році, тобто теперішній парк ім. Т. Шевченка (по-народному – Студентський парк). План парку розробив Петровський, а сам директор контролював посадку хвойних та листяних дерев та розмітку алей. Він побудував там 7 майданчиків, у тому числі 4 - криті газони для спортивних ігор, 2 - для гімнастичних вправ і один для тенісу. У центрі парку є чимало цікавих інтродукованих видів: горіх чорний, клен Лобеля, пурпурнолиста форма клена гостролистого тощо. Клен Лобеля походить з півдня Італії, де росте на схилах гір. Стрімка крона його досить декоративна серед інших рослин. Горіх чорний значно частіше можна зустріти, хоча ця рослина походить з Північної Америки. У 1894 році став заступником голови Коломийського відділення «Товариства Татранського», а в 1905-1916 роках – його головою. У 1896 році Скупнєвич став ініціатором створення «Яремчанського клубу», який пожвавив туристичний розвиток Яремча. У 1898 році разом із представниками міської влади організував відкриття пам’ятника Адаму Міцкевичу в Коломиї. У 1906 році очолив комітет із питань збору коштів на побудову костьолу в Яремчі. “Кошторис будівництва виносить близько 12 тисяч корон, а Комітет вже має половину потрібної суми і земельну ділянку під костел”, – радісно повідомляла тоді газета Kurjer Stanislawowski, закликаючи надсилати пожертви на адресу пана Скупнєвича. Завдяки його зусиллям у 1892 р. був створена гімназіальна бурса при навчальному закладі Владислава Аксентовича на вул. Собєського, а в 1904 році - на теперішній вул. Староміська, у яких проживали від 10 до 150 студентів безкоштовно. Водночас був членом Повітової ради. За високі заслуги та величезний внесок у місто та Галичину в цілому був нагороджений орденом Залізної корони 3 ступеня (1910), званнями шкільного радника (1898) та «Почесний громадянин міста Коломиї». У лютому 1914 року виїхав із Коломиї на відновлення здоров’я після багаторічної роботи директора гімназії. Учні та вчителі тоді влаштували прощальну церемонію. Після Першої світової війни проживав у Відні, потім – у Львові, де 10 березня 1928 року помер. Похований у гробниці Шнайдерів у 2 ряду знаменитого в Україні та Європі Личаківського цвинтаря. У честь Йозефа Скупнєвича була названа вулиця в 1930-х роках. (тепер – вул. Дениса Січинського).

Ілля Криворучко