Історія громади караїмів Галича дуже цікава і багатогранна. Її вивчення первинно розпочато в ХІХ столітті, а впродовж наступних майже 120 років побачили світ десятки публікацій, присвячених багатьом аспектам життя однієї з найколоритніших громад міста над Дністром. Разом з тим, при значному масиві опублікованих монографій та джерел, наявне розуміння того, що ряд важливих моментів залишаються маловивченими і практично не висвітленими. Зокрема, це стосується питання відбуття військової служби представниками громади караїмів у військових підрозділах Австро-Угорщини та ІІ Речі Посполитої.
Саме з метою висвітлення даної проблематики 28 грудня 2021 р. в Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» було відкрито виставку присвячену військовій історії караїмів. Її організаторами стали колектив наукових співробітників музею та представники відділу охорони культурної спадщини.
З вступним словом до присутніх звернулася молодший науковий співробітник музею Надія Васильчук. Вона розповіла про те, що проблематика привілеїв, наданих громаді караїмів імператорами Австро – Угорщини та урядами Речі Посполитої наявна в більшості праць. За її словами, вдалося дослідити, як прізвища караїмів, які були військовослужбовцями в санітарних підрозділах Австро – Угорщини, так і з’ясувати тих високопосадовців Галичини, які сприяли наданню громаді цих привілеїв. Науковець охарактеризувала джерельний матеріал, який вдалося зібрати для експонування на виставці – зокрема, це особисті фотографії військовослужбовців – караїмів, листи з фронту, збережені військові нагороди (відзнака Червоного хреста 1864 – 1914 рр. у сріблі). На думку наукової співробітниці п. Надії Васильчук, військова служба караїмів у санітарних частинах є одним з моментів професіоналізму представників громади – яка в своєму середовищі, яке переважно займалося рільництвом, виховала як релігійних діячів, так і залізничників, медиків та юристів.
Старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Андрій Чемеринський охарактеризував основні моменти історії пов’язані з відношенням караїмів до виконання військового обов’язку у період 1780 – 1939 рр.
На підставі наявних джерел науковець повідомив що перші відомості щодо звільнення караїмів від військової служби стосуються періоду володарювання Галичиною цісаревою Марією Терезією (1772 – 1780) та цісарем Йосифом ІІ (1780 – 1790). Саме в цей час Марія Терезія зменшила податки громаді караїмів, а Йосиф ІІ звільнив їх від військової служби.
На жаль, цісар Франц ІІ (1792 – 1835) уневажнив цей крок своїх попередників. Вчергове до цієї проблематики повернулися в період цісаря Франца Йосифа І (1848 – 1918). Саме за його погодженням, міністерство війни Австрійської імперії, а згодом дуалістичної Австро – Угорщини, в грудні 1859 р., з подальшим підтвердженням у січні 1860 р., звільнило караїмів від військової повинності.
Активно сприяли караїмам щодо надання даних привілеїв високопосадовці монархії Габсбургів, які чудово орієнтувалися у локальній ситуації, спершу як намісники королівства Галичини та Володимирії, а згодом як міністри імперії – Томаш Потоцький та Агенор Голуховський. Саме вони підтримували прохання караїмів щодо звільнення від військової служби при підготовці цісарських розпоряджень. У джерелах (листопад 1866 р.) зафіксовано подяку караїмської громади за це наміснику А.Голуховському (у вітальній грамоті з нагоди його другого за чергою заступлення на пост намісника): «Ексцеленціє! …Під час урядування Вашої Ексцеленції з’явилася ласка Найяснішого Пана на нашу гміну через звільнення від військового призову, а відчуття вдячності є найкращим виглядом нашої правдивої і щирої радості…».
В подальшому подібний привілей було підтверджено цісарським розпорядження у серпні 1869 р. Згідно тогочасних публікацій щодо характеристик караїмів подавалося: «…до їхніх релігійних приписів належить також заборона переливання крові і караїм швидше дасться розстріляти, ніж сам, як вояк стрілить у ворога. Уряд знає цю особливість; давно ухвалив їхнє цілковите звільнення від військової служби, тепер призначає їх тільки до санітарного корпусу…».
В період Великої війни (1914 – 1918 рр.), караїми були сумлінними військовиками санітарних підрозділів Австро – Угорщини. Фактом їхньої бездоганної служби є надання військових відзначень та підофіцерських ступенів.
У листопаді 1921 р. Міністерство війни ІІ Речі Посполитої, підтримуючи прохання караїмської гміни в Галичі, у справі визнання караїмам права служби у польському війську у санітарних відділах, видало розпорядження. Згідно нього, призовники - караїми відбували військову службу виключно у санітарних підрозділах. Ці пільги стосувалися тільки караїмів за народженням (і не поширювалися на тих, які для ухилення від військової служби, приймали караїмізм).
Присутні на відкритті виставки змогли побачити репліку військового однострою санітара Австро – Угорщини зразка 1916 р. – яка була пошита за стандартами (регламентами) того часу і використовується під час заходів реконструкторів. Мундир, в якому виступав з повідомленням один з науковців, та вся військова атрибутика військовика санітарного підрозділу відповідали унікальним автентичним світлинам караїмів – санітарів, які фіксують їх у часі їхньої нелегкої і небезпечної служби. Цей момент інсценізації додав атмосферності заходу.
Немаловажливим став той момент, що під час відкриття виставки на неї завітала чисельна група відвідувачів – туристів. Це стало додатковим елементом популяризаційної роботи щодо представлення однієї з «родзинок» Галича ширшому колу зацікавлених.
Звичайно, проблематика питання військової служби караїмів потребує більшого дослідження. На даному етапі реальний опис та вивчення наявного матеріалу в експозиції та фондах музею, а в перспективі – пошук в архівах документів міністерств війни Австро – Угорщини та Речі Посполитої щодо даного питання.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України | 
