З мосту на вулиці Незалежності, який «перекинутий» через залізничні колії, можна побачити кам’яну опору його попередника. На перший погляд нічого дивного: спочатку був старий міст, потім збудували новий. Але щось таки не в’яжеться. Стара опора розташована збоку, десь за 100 метрів. На старих картах вулиця Сапєжінська (нині — Незалежності) перед колією раптово обривається. Праворуч відходить маленька вуличка Пілсудського (Шота Руставелі), що йде паралельно залізниці. Потім вона перетинає рейки і вже на тому боці вливається у продовження Сапєжінської. Чому не зробили все напряму? Насправді все досить просто. Переїзд, тоді його називали віадук, збудували у 1895 році за проектом архітектора Максиміліана Шльоса. В роботі над проектом він зіткнувся з двома проблемами. По-перше, вулиця перетинала колії не під прямим кутом, тож переїзд мав бути високим і довгим. По-друге, житлові будинки майже впритул підступали до рейок, тому треба було купувати в людей всі сусідні земельні ділянки. Шльос пішов на хитрість. По обидва боки від колії тягнулася двадцятиметрова смуга землі, яка належала залізниці. Архітектор вирішив збудувати насип паралельно колії, а потім перетнути її під прямим кутом. Таким чином переїзд став коротшим. А головне — значно дешевшим, бо відпала потреба відкуповувати землю. Старий віадук простояв аж до 1980 року, коли збудували нинішній міст. Іван Бондарев | 
