Повідомлення про різноманітні катастрофи зазвичай викликають підвищений інтерес. Ми з тривогою дивимося сюжети про такі події й думаємо: як добре, що на місці жертв не опинилися ми і наші близькі! Проте історія вибухів, які сталися в нашому місті, переконливо свідчить: в епіцентрі катастрофи може опинитися кожен. Тож, мабуть, не варто забувати помилки минулого. Хоча б для того, щоб ніколи їх не повторювати.

Цей небезпечний газ
«Блакитне паливо» в давні часи служило не лише для обігріву помешкань, а й для освітлення. Але крім вигоди, часом газ приносив і великі руйнування, про що красномовно свідчить катастрофа, яка сталася в будівлі «Сокола» (тепер площа Міцкевича, 2). У вересні 1906 р. близько десятої ранку сильний шум сполохав ціле місто. Юрба цікавих оточила будівлю й побачила, що вікна в ній побиті, а на подвір’ї розкидане вугілля. Всередині панували хаос і спустошення. Причиною руйнувань став вибух газу, який використовувався для освітлення й накопичився в пивниці. Газ витік, бо прорвало трубу, яка розподіляла газ по всьому приміщенню. Самій кам’яниці, за попередніми підрахунками, було завдано збитків на суму понад 5 тисяч корон.
Те, що від такого сильного вибуху не постраждали люди, можна вважати величезним везінням, бо через півгодини після того, як стався випадок, в одному з приміщень «Сокола» мав початися масовий захід. Але двоє працівників усе ж отримали поранення. Помічник возного (дрібний службовець) почув запах газу і почав шукати причину його витікання. Він запалив сірник і наблизився до віконечка пивниці, саме в той момент прогримів вибух. У помічника возного вигоріло волосся на голові, шкіра на обличчі висіла клаптями, а через те, що почав горіти й одяг, він отримав опіки тіла. Його товаришу пощастило більше – йому лише злегка обсмалило шкіру й волосся. Місцева преса закликала свідомих і милосердних громадян міста внести пожертви на відбудову «Сокола».
Ще раз цій ошатній будівлі не пощастило у 1927 р., коли у «Соколі» спалахнула пожежа. Найбільше постраждало ліве крило. На щастя, споруда виявилась застрахованою, і товариство отримало непогану компенсацію.
Масштабна газова катастрофа сталася в нашому місті й у 1975 р. У книзі «Легенди і бувальщини Івано-Франківська» краєзнавець Іван Бондарев наводить таку історію. На початку 1970-х років на вул. Гастелло (тепер вул. Сорохтея) звели п’ятиповерхову «хрущовку» на два під’їзди. 2 грудня 1975 р. бабця, що мешкала на першому поверсі, пішла в підвал за продуктами. Як тільки вона ввімкнула світло, стався потужний вибух, унаслідок якого загинуло 17 осіб, багато було травмовано. Катастрофа сталася вдень, тому серед загиблих переважали діти й пенсіонери. Один під’їзд вибух зруйнував повністю, інший встояв, але будинок вирішили розібрати. Припускали, що катастрофа пов’язана з пуском газової системи сусіднього хлібозаводу. Зараз на місці того будинку – греко-католицький храм святого архістратига Михаїла.
 

Виробнича необережність
Досить часто причиною катастрофи стає виробничий брак, службова недбалість чи необґрунтована економія. Так, у відомій міській аптеці Яна Мацури (знаходилась на початку сучасної вул. Галицької) неналежним чином зберігали інгредієнти для ліків, що мало не призвело до цілковитого знищення цього закладу. В травні 1902 р. у лабораторії аптеки вибухнули заготовки для ліків. Поряд з ними зберігалися лікарські трави, які загорілися, внаслідок чого в аптеці виникла пожежа. На щастя, вогонь вдалося швидко загасити і ніхто не постраждав.
У вересні 1903 р. стався потужний вибух у селі Микитинці в рафінерії нафти, що належала спілці «Фішлер і Крайсберґ». Його причиною стала невиправдана ощадливість власників. Старенький котел із витертими стінками, у якому варили нафту, не витримав і вибухнув. І треба ж було такому статися, що саме в той час на даху рафінерії знаходився бляхар, який ремонтував покрівлю. Полум’я огорнуло робітника за кілька секунд, пізніше його в цілком безнадійному стані відвезли до лікарні. Нещасному було всього 25 років. Сама ж рафінерія згоріла дотла, бо пожежники вже не могли її врятувати й обмежили свої зусилля локалізацією вогню. Одним словом, власники «зекономили» на купівлі нового котла.
Незвичайне «шоу» чекало на жителів міста в серпні 1906 р. Почувся голосний гуркіт, небо осяяв великий вогняний спалах. Будинок Реґенштрайфа на вул. Собєського (нині розібрана кам’яниця на вул. Січових стрільців, 18) поринув у густі хмари диму. Тоді в цьому будинку розташовувався великий магазин фарб і масел Давида Айслера. Господар і його помічник змішували лак зі скипидаром і підігрівали їх на вогні. Мабуть, температура була зависокою, тож ця «пекельна суміш» вибухнула. Від отриманих опіків помічник пана Айслера помер, а його самого після лікування чекав суд, адже він не мав права займатися виготовленням лаків у цьому приміщенні без особливого дозволу. Крім того, вогонь спалив товар на 20 тисяч корон і ще півтори тисячі потрібно було вкласти в ремонт магазину.
У серпні 1908 р. вибухнув бензин у моторі, встановленому в підвалі кам’яниці Льовенкрона на вул. Бельовського, 4 (тепер вул. Курбаса). Там у той час працювала хімічна пральня Юзефа Фурмана. Під час вибуху в приміщенні перебували сам власник, його помічник Натан Ферстер і кравець Юзеф Юрковський. Крім того, під вікнами пральні стояв один із робітників, Йосип Стефанків. Всі вони отримали важкі опіки. Під час розслідування причин вибуху з’ясували, що він стався через недбало кинутий сірник, яким хтось запалив сигарету. Сірник потрапив на підлогу, де були рештки бензину. Бензин спалахнув, а потім вогонь перекинувся на мотор, столи, двері й вікна. Кравець Юрковський від отриманих опіків незабаром помер, залишивши вдовою дружину й осиротивши п’ятьох дітей.
У червні 1911 р. в підвалі Каси ощадності (тепер вул. Мазепи, 14) під час пробного запуску вибухнув котел для нагрівання води, що могло призвести до важких наслідків. У підвалі в той час були начальник Каси ощадності Еміль Луцький, директор міської газовні Дзюжинський та ще кілька осіб. Всі вони наражалися на смертельну небезпеку, але сила вибуху пішла вгору, тому ніхто з присутніх не постраждав. Але зруйнувалося склепіння підвалу, а вахмістр Білінський, який працював у кімнаті над підвалом, злетів у своєму кріслі догори й зазнав травм. У кабінеті вирвало підлогу, попсувало меблі й документи. Дирекція Каси ощадності ініціювала розслідування, щоб установити причини вибуху й стягнути з винуватців компенсацію за руйнування.
 

«Маленький хлопчик гранату знайшов…»
Ця фраза з відомого дитячого віршика-страшилки могла б стати ілюстрацією для кількох міських історій, які мали однаково трагічне завершення. Так, у червні 1912 р. троє пастушків знайшли у лісі під Станиславовом гранату. Мабуть, хлопці поводилися дуже легковажно з такою небезпечною знахідкою, бо вона вибухнула. Всі троє хлопчаків отримали важкі травми. Один із них, 14-річний Михайло Винничук, помер у шпиталі внаслідок сильних опіків.
У листопаді 1917 р. 13-річний син місцевого купця Н. Айзенштейна, знайшов гранату просто в себе вдома, у будинку на вул. Сапєжинській, 37. Цей «сюрприз» залишили росіяни, коли перебували в місті. Хлопець грався з гранатою, вона вибухнула й відірвала йому руку і ногу. Страшно покаліченого його відвезли до шпиталю, де він незабаром помер. Місцева преса, повідомляючи про цей сумний випадок, наголошувала, що потрібно дотримуватися правил поводження з такими небезпечними знахідками. Ці правила були опубліковані в пресі й на плакатах, розвішаних по цілому місту.
Смертельні «іграшки» не щадили не тільки дітей, а й дорослих. Дивний випадок стався у червні 1899 р. в районі Рибної площі (зараз на цьому місці синагога). Близько третьої години дня містяни почули гучний шум, як від вистрілу гармати. В ті часи біля Рибної площі знаходився магазин металевих товарів Менделя. Після його смерті спадкоємці вигребли з магазину і складу всі товари, щоб справедливо поділити спадщину. Дві фіри вже стояли напоготові, і фірман та його помічники вантажили на них залізо. Першу фіру завантажили і якраз збиралися вантажити другу, аж тут стався сильний вибух. Невідомо, як серед навантаженого на першу фіру залізяччя опинилася граната. Троє вантажників отримали серйозні травми, один із них через глибокі рани в грудях і животі опинився при смерті. Крім того, постраждали двоє випадкових перехожих. Вибух був таким сильним, що осколки гранати потрапили навіть у будинки неподалік.
На жаль, і в історії сучасного Івано-Франківська була «історія з гранатою». 5 лютого 2015 р. на вході до Івано-Франківського пологового будинку стався вибух, унаслідок якого одна людина загинула, ще одна – отримала поранення. Наводилася версія, що чоловік через ревнощі підірвав себе і свою дружину.
Хочеться побажати рідному місту, щоб усіляких вибухів і катастроф у його історії було якомога менше.

Олена БУЧИК