Якщо у сучасному Івано-Франківську до більшості кав’ярень можна завітати з домашнім улюбленцем, то у Станиславові початку ХХ століття діяла офіційна заборона на вхід із собаками до громадських закладів харчування. Втім, вона нерідко порушувалася, що у багатьох завсідників кав’ярень і ресторацій викликало невдоволення.

Ось що повідомляла про цю ситуацію газета «Кур’єр станиславівський» у 1904 році, пише Західний кур’єр:

«Свого часу наша санітарно-поліційна влада видала розпорядження, щоб гості не заводили псів до закладів громадського харчування. І спочатку на дверях майже кожного такого закладу був напис: «Прохання не заходити з собаками». Проте з часом ці написи кудись зникли, а гості й далі ходять до кав’ярень із собаками.

В результаті цього практично нема дня, коли б собаки у кав’ярнях не затіяли гризню між собою. Можна собі уявити, що тоді діється. Гавкіт, скавучання, гармидер. Зі столів злітають скатертини, падають наїдки. А якщо хтось із офіціантів нагодиться, аби навести порядок, то цілком певно отримає кілька укусів у литки. Трапляється також, що гості саджають псів на крісла, вкриті оксамитом, а потім ті крісла забруднені шерстю.

Інколи пси навіть їдять із тарілок своїх господарів. І таку картину часто можна спостерігати у наших закладах. А що ж офіціанти і власники?  Вони бояться робити зауваження, щоб не втратити клієнтуру, а крім того, деякі гості ще й реагують на зауваження агресивно і погрожують розкритикувати заклад у пресі.  Було би дуже бажано, щоб влада ще раз поновила свою заборону входити з собаками у заклади громадського харчування».

Підготувала Олена БУЧИК