Миготіння «німих» кадрів, шум мотора кінематографічної машини, звуки оркестру, що супроводжували показ кіно, і обов’язково пост пожежників для безпеки глядачів.

Саме так наші предки на початку ХХ ст. насолоджувалися переглядом фільмів. У кінематографічній історії Станиславова переломним став 1908 рік, адже саме тоді в місті відкрився перший стаціонарний кінотеатр «Уранія». Завдяки прогресивному керівництву пана Гарасевича кінотеатр демонстрував багато фільмів, які мали освітній характер, знайомили глядачів із життям, природою і звичаями різних країн.

Програма кінотеатру змінювалася щотижня, дивитися фільми можна було щодня, крім п’ятниці. Але далеко не кожен фільм мав шанс дійти до глядачів, адже все, що демонструвалося в кінотеатрі, підлягало строгій цензурі. Причому з часом вона ставала все суворішою.

У квітні 1913 року газета «Кур’єр станиславівський» повідомила про зміни в цензурі фільмів: «На майбутнє цензуру фільмів виконуватиме лише намісництво, а не староство чи інспекторат поліції, як дотепер. При намісництві для цієї мети буде зорганізована спеціальна рада. Цензурування фільмів буде відбуватися у Львові при «Першому галицькому підприємстві кінематографічних фільмів». Власники кінематографів з інших міст повинні висилати до намісництва для схвалення цензурні картки, видані крайовою владою і дирекцією поліції у Відні.

Без дозволу намісництва не можна демонструвати фільми, які пройшли цензуру інших владних інституцій, хоча місцева влада повинна здійснювати контроль над фільмами. Кінематографічні заклади також повинні дотримуватись інструкцій від намісництва щодо афіш, внутрішнього обладнання кінотеатрів та отримання ліцензії».

Підготувала Олена БУЧИК