У 1937 році станиславівська газета «Слово» повідомила, що «12 жовтня комісаріат у Станиславові провів на території всього міста облаву на роверистів, у результаті якої затримали 18 чоловік, чиї ровери не були зареєстровані. На 39 роверистів були відправлені донесення до староства за брак гальм чи дзвінків на роверах, дванадцятьох оштрафовано на місці затримання».

Ще одна облава відбулася 20 жовтня того ж року, під час неї було оштрафовано 16 осіб і ще на 19 роверистів відправлені карні донесення до староства.

Любителів велосипедів також штрафували за їзду тротуарами. Загалом за часів Другої Речі Посполитої правила їзди ровером були дуже строгими, порушники мусили сплачувати штрафи, а особливо «неслухняних» роверистів могло чекати навіть тюремне ув’язнення.

Щоб зареєструвати новопридбаний ровер, потрібно було звернутися до відповідної служби магістрату. Там роверові присвоювався номер і видавалася табличка, яка кріпилася до нього. Власник ровера отримував також спеціальну картку, яка підтверджувала реєстрацію транспортного засобу, і сплачував 4 злотих за перший рік реєстрації і 3 злотих за другий.

Рєстрацію можна було оформити зразу на два роки. Якщо роверист не реєстрував свій транспортний засіб чи його реєстрація була протермінована, йому загрожував штраф.

Незважаючи на такі строгі правила, порушників вистачало. Львівська газета «Хвиля» у серпні 1939 року зазначала, що несумлінні роверисти стали великою проблемою для дорожнього руху галицьких міст, адже нерідко здійснювали наїзди на перехожих і створювали аварійну ситуацію на дорогах.

Підготувала Олена БУЧИК