У червні 1886 року газета «Кур’єр станиславівський» повідомила про загадкову історію, яка відображала вірування тодішніх галицьких євреїв.

Ішлося про жінку, яка начебто була одержима злим духом, пише Західний кур’єр:

«28 червня сотні євреїв оточили наріжну кам’яницю між вулицями Бельведерською і Седельмаєрівською (тепер вул. Кардинала Гузара – Авт.)  Причиною цього збіговиська стала жінка, у якої в шлунку сидів диявол. Старі і молоді розповідали перехожим про цю нещасну, у тілі якої диявол знайшов собі прихисток і змушує її качатися по землі, крутитися і труситися, а також гавкає в ній, мекає чи пищить нелюдським голосом.

Жінка приїхала до Станиславова, бо в тій кам’яниці віднедавна мешкав якийсь рабин-чудотворець, який умів виганяти злих духів. Той ребе намагався вигнати духа, але той не піддався. Тому жінка звідси вирушає до міста Белза, де мешкає інший, найвідоміший на теперішній час рабин-чудотворець. Всі висловлювання про те, що пані, очевидно, хвора, а злі духи надто мудрі, щоб вибрати собі таке незручне місце проживання, були марними. З вуст лікаря, який відвідав хвору, ми дізналися, що вона страждала на хворобу святого Вітта (хорею – Авт.).

Проте сама пацієнтка була цілковито переконана, що в ній сидить диявол. Вона розповідала, що одного разу ввечері поверталася додому, було вже темно, і вона відчула в себе в роті якийсь дим і сморід. Як вона вважала, саме тоді той диявол у неї ввійшов.  Вона радилася з багатьма лікарями, але жоден не зміг їй допомогти, і лише рабин-чудотворець з Олеська сказав їй, що в ній сидить злий дух. Той рабин навіть розмовляв з духом і дізнався, що за свого людського життя дух був співаком і жив за часів руйнування святині Соломона ( у 586 році до н.е. – Авт.). Рабин усіляко переконував і просив духа залишити тіло жінки, але дух не дав себе вмовити».

Підготувала Олена БУЧИК