У Станиславові початку ХХ століття діяло багато різних товариств, але було серед них і незвичне – Товариство святої Зіти. Це товариство розпочало свою роботу в листопаді 1902 року і діяло в місті ще навіть під час Першої світової війни.

Його основною метою була опіка над міськими служницями. Їм допомагали знайти роботу, надавали житло і харчування на період пошуку місця служби, а також навчали гарним манерам, моральності, побожності і навикам домашньої роботи, пише Західний кур’єр. 

Основною ідеєю, яку сповідувало товариство, було сприйняття служниці як члена сім’ї. Хатня робітниця повинна була подавати добрий приклад дітям і з повагою ставитися до родини, в якої вона служить. Але й господинь керівництво товариства переконувало поводити себе з хатніми працівницями людяно та ввічливо.

Товариство святої Зіти знаходилося по вул. Заболотівській, 4 (тепер вул. Василіянок). Воно мало кілька приміщень – спальню на вісім ліжок, де служниці спали, кухню і канцелярію, де працював секретар товариства.

З 1902 по 1904 рік у товаристві знайшли притулок 400 служниць, а 440 пань звернулися до нього з приводу пошуку слуг. Станом на 1904 рік товариство святої Зіти налічувало 330 учасниць. Причому учасницями ставали і господині, які мусили сплачувати щорічно невелику суму на користь товариства.

28 квітня, в день святої Зіти, учасниці товариства влаштовували свято і вручали найкращим служницям нагороди – ощадні книжки міської Каси ощадності з сумою, що дорівнювала рокам служби служниці в одній родині. Щоб претендувати на нагороду, потрібно було успішно відслужити в одній родині як мінімум три роки.

До речі, патронка товариства свята Зіта теж була служницею, та такою сумлінною, побожною і високоморальною, що її канонізували. Свята Зіта вважалася покровителькою слуг, офіціантів і самотніх жінок. Саме до неї належало звертатися в молитві, якщо раптом хтось загубив ключі.

Підготувала Олена БУЧИК