Здавалось би, храми – то місця, де можна відчути спокій, умиротворення і близькість до Бога. Однак в історії нашого міста і його околиць траплялися випадки, які свідчать про те, що й прихожани та служителі храмів не застраховані від прикрих несподіванок.

У 1937 році неприємний випадок стався у каплиці при монастирі отців-редемптористів на вул. Ґолуховського (тепер вулиця Чорновола). 6 січня того року під час служби стався напад шалу в 40-річного селянина Ілька Тимчишина з Опришівців. Чоловік певний час спокійно слухав службу Божу, аж раптом закричав, завив і почав кидатися на інших вірян. Неспокійного прихожанина вивели з каплиці й викликали для нього швидку допомогу. Містом після того довго кружляли чутки, що Тимчишин був біснуватим, і саме цим пояснювалася його поведінка під час служби.

У квітні 1937 року преса повідомила про неприємний випадок у селі Солотвин поблизу Станиславова.

Деякі жителі села виступали проти нового рабина Бабада і регулярно намагалися зірвати релігійні служби в синагозі голосним кашлянням. Найбільш активними у цій «підривній діяльності» були брати Юрани, які не лише кожного разу голосно кашляли під час богослужіння, а й підбурювали односельців робити те саме. Врешті-решт рабин звернувся до поліції, і «кашляльників» покарали штрафом у розмірі 25 злотих.

Проте брати Юрани і ще кілька покараних селян звернулися з апеляцією до Окружного суду і домоглися скасування вироку, адже, на думку тамтешніх суддів, голосний кашель не міг бути перешкодою для проведення богослужіння.

Підготувала Олена БУЧИК