У ніч на 1 січня 1901 року Станиславів радісно зустрічав не лише Новий рік, а й нове ХХ століття.

Тоді містяни ще не знали, скільки воєн і лихоліть воно принесе, тому щиро раділи і веселилися, пише Західний кур’єр.

Ось що повідомляла газета «Кур’єр станиславівський» про цю пам’ятну ніч:

«От і закінчився старий рік, а змість нього зійшов на трон новий – під голосні вигуки радості численної публіки, пісні уже добряче п’яненької інтелігенції, гучні вистріли корків від шампанського та добрі побажання і тости, що лунали звідусіль. Годинники пробили північ і сповістили всіх, що вже настали Новий рік і нове століття. По цілому місті чутно радісні вигуки, всі ресторації, кав’ярні, кнайпи і шинки заповнені по вінця. Алкоголь ллється рікою. А потім приходить він – новорічний ранок. Це теж свого роду ритуал, під час якого ми дізнаємося, хто справді про нас пам’ятає. Першим до нашого покою у цей ранок заходить сторож кам’яниці, в якій ми винаймаємо помешкання. Він досить зворушливо декламує якийсь вітальний віршик – і отримує вітання у відповідь. Все, початок покладено! Сторож виходить і дає знати всім іншим, що «панство вже не сплять». І тоді розпочинаються візити. Коминяр, дружина сторожа, возний, міняйло-посередник, хлопець із пекарні, наречений вашої служниці та багато інших. Деяких із цих людей ви бачили за весь минулий рік нечасто, але вони все ж про вас пам’ятають і бажають вам добра. А вийшовши на вулицю для прогулянки, ви побачите листоношів, які аж вгинаються під важкістю численних новорічних листівок і привітань. Разом із Новим роком до Станиславова приходить його добрий товариш – великий баламут! – карнавал. І тоді ціле місто танцює аж до нестями. Десь танцюють на балу, організованому на користь убогих, десь – на користь сиріт, але всюди – з великим задоволенням і від душі».

Підготувала Олена БУЧИК