"Дзеркало медіа" продовжує публікувати статті з історії коломийських вулиць, надруковані в Енциклопедії Коломийщини, яка видається у Коломиї від 1996 р.  Побачило світ 9 зшитків-томів цього унікального видання, яке містить різноманітну інформацію про наш край. Зауважимо, що автором публікацій про коломийські вулиці є відомий місцевий краєзнавець Степан Андріїшин.

Нещодавно ми розповідали про вул. Карпатську і про проспект Грушевського. Сьогодні мова піде про вул. Степана Бандери.

Вулиця С. Бандери - бічна від вул. Івана Гетьмана Мазепи та Івана Крип’якевича. Колишні назви: вул. Першотравнева, до 1945 р. — вул. 3 Мая. Довжина — 900 м.

Вул. Бандери з’єднує залізничну станцію з вул. Гетьмана Івана Мазепи; прокладена в кін. 19 ст. на ґрунтах колишнього землевласника Шрайбера. Первісна назва — Бічна Леґіонів. Назву вул. 3 Мая надано їй на честь польської конституції від 3 травня 1791 р., а 1945 р. перейменовано на Першотравневу — на честь шанованого в СРСР Міжнародного дня солідарності трудящих.

Буд. № 2 на розі вул. Гетьмана Івана Мазепи і Степана Бандери належав родині композитора Кос-Анатольського А. У 1950-х в ньому розмістили залізничну поліклініку, у 1944-46 рр.  в її затоплених водою пивницях енкаведисти перед допитом тримали по шию у воді політв’язнів. У будинку, на місці котрого тепер буд. № 73, у ті роки засідав трибунал залізничних військ. У багатоквартирному буд. № 9 від 1975 р. і до останніх своїх днів жив український письменник Володимир Бандурак (1915-1982).

Уздовж вулиці поблизу буд. № 1—13 міститься недіючий від 1950-х напівзруйнований польський цвинтар, де поховано багато коломийців польської національності. Там же стоїть напівзруйнований пам’ятник воякам австрійської армії, які загинули в боях за Коломию у роки Першої світової війни; пам’ятник «жертвам Косачова».

Уздовж вул. навпроти буд. №№ 49—53 знаходився недіючий від кінця 1950-х років єврейський цвинтар, котрий 1987 р. за розпорядженням тодішнього комуністичного керівництва міста знищили і на одній з його частин побудували спортмайданчик СШ № 4.

На тому цвинтарі, за повідомленням тодішнього директора музею Гуцульщини Володимира Кобринського, 1943 р. німці розстрілювали людей, в т. ч. українців і поляків. Серед інших там убито й сина  В. Кобринського.

На вул. вкінці 1950-х вперше в Коломиї почали будувати багатоповерхові будинки, т. зв. «хрущовки». Першим споруджено 4-поверховий буд. № 40, другим — № 42, третім — буд. на розі вул. Степана Бандери і Юрія  Шкрумеляка — № 17.

20 серпня і 10 вересня 1989 р. вулицею з вокзалу в напрямку до Студентського парку йшли на перші коломийські віча багатолюдні колони маніфестантів зі Львова, Івано-Франківська, Калуша, Долини, Чернівців та ін. Разом з ними, незважаючи на пильний нагляд міліції і таємних аґентів КДБ, йшли й колони коломийців.

У залі будинку, що побудований 1969 р. на розі вул. Степана Бандери і Дмитра Яворницького — № 28, відомого як клуб залізничників, 29 жовтня 1989 р. відбулася установча конференція Народного Руху оломийщини, а 27 грудня 1989 р. — у присутності понад 1,5 тис. глядачів культурно-суспільне коломийське товариство «Поступ» влаштувало свій перший знаменитий концерт «Гей ви, стрільці січовії».

Рішенням міськвиконкому 1991 р. на знак протесту проти вдруге підірваного в с. Старий Угринів Калуського р-ну пам’ятника Степанові Бандері, вул. Першотравневій надали ім’я національного героя України, Провідника ОУН Степана Бандери (1909—1959).

1991 на розі вул. Бандери, навпроти залізничного вокзалу відкрито пам’ятник Степанові Бандері.

Від вул. Бандери йдуть бічні вул. Василя Стефаника, Юрія Шкрумеляка, Андрія Сахарова, Дмитра Яворницького і Привокзальна.