Зрозуміло, що в нашому краї здавен кохали божу муху, бджолу, і мали пасіки. Очевидно, спочатку це були борті на деревах, а відтак дупла-вулики накриті солом'яним дашком.
А в австрійський період розпочалося зорганізоване життя пасічників. Отже ж, у Коломиї 1871 року створили Товариство пасічників. Хоча в Енциклопедії Сучасної України подано дату 1868 рік, коли Іван Наумович та Лев Трещаківський заснували в Коломиї перше в Галичині, й очевидно, в Україні, товариство українських пасічників. Тому і тут коломийська ініціятива дуже оригінальна. У 1899 р. в Коломиї діяв відділ Галицького товариства "огородництва і пчоловодства", який нараховував приблизно 60 членів.
Від тих часів у нашому місті й околицях жваво розвивалося пасічництво, виходили книжечки на цю тему, збирали меди та засолоджували собі страви.
У мене зберігається книжка-звіт про діяльність пасічницької секції Товариства "Сільський Господар" Коломийського повіту за 1943 р., в якій є довідки про пасічників з усіх сіл повіту та з самої Коломиї.
Ну а в нашому місті працелюбні бджілки прикрашають вітражі Музею історії Коломиї та фасад однієї з будівель. Оскільки бджола є одним з символів масонства, то тепер важко сказати, що мали на увазі творці цих мистецьких бджіл - пасічництво чи масонерію?
У кожному разі пасічники нашого міста мають усі підстави відзначати 150-річчя бджолярства у Коломиї.

 Микола САВЧУК, Почесний краєзнавець України