Жителям міжвоєнної Польщі було добре знайоме таке явище як рекет. Справжньою легендою тих часів був варшавський кримінальний авторитет Лукаш Семьонтковський, відомий під прізвиськом «Тато Тасемка» – пише “Західний кур’єр”.

Він тримав у страху варшавські ринки, продавці яких платили йому данину, «кришував» ресторани і брав під свою опіку публічні будинки. Цікаво, що наслідувачі цього відомого злочинця знаходилися й на теренах Станиславівщини. Так, у квітні 1936 року до станиславівської тюрми потрапив 40-річний Міхал Соловій, який був справжньою «знаменитістю» у певних колах.

Його діяльність тривала протягом кількох років і концентрувалася в основному в Тлумачі, де Соловій збирав данину з мешканців цього містечка і приймав її у грошовій формі або у вигляді товару. Селяни, які приїздили до Тлумача на ярмарок, теж мусили виплачувати місцевому «королю рекету» щомісячну данину, яку він збирав власноручно чи за допомогою своїх підручних. Деякі особливо «талановиті» рекетири діяли більш вигадливо. В 1937 році різними містами тогочасної Польщі гастролював рекетир, який представлявся санітарним інспектором. Його діяльність поширювалася і на галицькі міста.

Цей самозваний інспектор навідувався до продуктових крамничок і відбирав зразки товару начебто для санітарної експертизи, а також вимагав оплату за її проведення. Переважно для аналізу «інспектор» відбирав дорогі продукти –ковбасу, копченості, масло, шоколад…
Тим, хто не погоджувався надати товар і оплату, він погрожував закриттям закладу чи навіть ув’язненням. На чисту воду «інспектора» вивели лише у Варшаві, вже після того, як він встиг зібрати данину з десятків власників крамниць по всій країні.

Підготувала Олена БУЧИК