Неділя, 19.05.2024, 17:01:17

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Липень » 14 » Космачу — 600 років. Столиця українського пасанкарства постала на сильному національному дусі
09:59:34
Космачу — 600 років. Столиця українського пасанкарства постала на сильному національному дусі
Село Космач — найбільший центр писанкарства в Україні. Космацькі писанки, без перебільшення, відомі в усьому цивілізованому світі. До війни найкращою писанкаркою села була Євдокія Кушнірчук із присілка Рушір. З її, емігрантки, рук президент США Р. Рейган прийняв святковий великодній подарунок — виготовлені нею писанки.
Серед інших сіл Космач вирізняється веселковою, гарячо-жовтою вишивкою та привабливим оригінальним народним одягом, зокрема жіночим (запасками, постолами, не кажучи вже про надзвичайно привабливу красу космацьких кептарів). Цінним і непересічним заняттям космачанок вважається ткацтво, а виготовлені ними ужиткові речі — справжні витвори мистецтва.
Серед зразків прикладного мистецтва виділяються боднарські вироби з випаленими узорами, якими радує нас народний умілець Андрій івасюк. Цікавими є витвори коренепластики сільського умільця краєзнавця Михайла Юсипчука, який на своєму обійсті відтворив кімнату спаленого в липні 1935 року будинку вбивці Довбуша Стефана Дзвінчука. 
Широко відомі два майстри найніжніших інструментів — скрипок: Федір Кравчук і наш сучасник Василь Книшук, інструменти якого звучать зі сцен столичних театрів держав Європи. Називати всіх відомих народних умільців можна довго...
Унікальним Космач є і в мовному плані. Космачани мають свою, виокремлену з гуцульського діалекту, говірку, що вирізняється найбільше передусім у фонетиці.
Цікавими є і рідкісні кам’яні старожитності, зокрема камінь Олекси Новаківського в Завоялах, досліджувані професором Миколою Когутяком.
Відомий український художник Олекса Новаківський щоліта в 1924—1930 рр. проводив у Космачі з учнями своєї школи практичні студії з живопису. Саме він порадив академіку Філаретові Колессі перебратися на літній відпочинок із Шешорів до Космача, де майже в кожній хаті щось майструють, виготовляють чи на чомусь грають.
Космацькі музики заявили про себе ще 1880 року в місті Коломиї, де разом із космацькими лерінями дефілядували на конях перед цісарем Австро-Угорщини Францом Йосифом, що приїхав сюди на промислову виставку.
У 1908 році на відзначення 60-ліття цісарювання Франца Йосифа у Відні відбувся фестиваль сільської художньої самодіяльності, де космачани показали автентичну обрядовість весілля. Навіть весь весільний гурт (молоді, дружби, дружки, свахи, бояри) їхав верхи на власних конях, яких спеціально перевозили в товарних вагонах з Коломиї аж до Відня і назад. Автор цих рядків має фото учасників весільного обряду у Відні, яке передав йому дід Лукин, що разом із секретарем сільської громади іваном Яблонським був організатором цього дійства.
Наприкінці 20-х років минулого століття діяльність космацького ансамблю активізували учні Новаківського, зокрема Михайло Мороз, який замешкав у селі до часу своєї еміграції в 1944 році.
У серпні 1937-го чоловічий хор Дмитра Котка в залі будинку «Просвіти» (згорів під час бою повстанців з червонопогонниками у вересні 1944-го) дав два концерти для космачан, а його керівник подарував молодому диригентові ансамблю Гнатові Вардзаруку ноти багатьох українських пісень. Серед них була і пісня «Ще не вмерла України...», яку хор 1938 року під час святкування 70-ліття заснування «Просвіти» вперше виконав прилюдно попри присутність у залі озброєного поліціянта.
У 1940 році на основі космацького ансамблю пісні і танцю (художній керівник Г. Вардзарук), ковалівського хору (диригент П. Чукор) та криворівнянської танцювальної групи (балетмейстер Я. Чуперчук) було створено Гуцульський ансамбль пісні і танцю у Станіславі — нині Національний академічний ансамбль пісні і танцю «Гуцулія».
У 1954 році Михайло Ясінський відновив діяльність космацького ансамблю. А вже 13 лютого 1956 р. колектив  успішно виступив на заключному концерті сільської художньої самодіяльності в Київському оперному театрі, де були і найвищі посадовці радянської України.
Наступного дня ми з М. Ясінським передали заступникові міністра культури прохання про побудову в селі Космачі клубу, той пообіцяв задовольнити його, і слова дотримав. Уже наступного року трест «Прикарпатліс» було зобов’язано виділити будівельні матеріали, а Коломийський лісокомбінат — здійснити будівництво. Отож завдяки праці М. Ясінського від 1961 року око космачан милує красень — Будинок культури.
Якщо ансамбль виступає по-різному і від випадку до випадку, то його музична група, якою багато літ керує директор Будинку культури Петро Семчук, повертається з усіх фестивалів і конкурсів з нагородами.
Перед Другою світовою війною у Космачі було п’ять початкових шкіл, з яких три — «рідні школи» і «шестирічка». Нині космачан з вищою освітою не менше, ніж тоді було з шестирічною. Село має своїх кандидатів і навіть двох докторів наук.
Космач увійшов в історію України і як центр військового відтинку № 21 «Гуцульщина» Української Повстанської Армії, який репресивні органи нарекли «бандерівською столицею».
Завдяки вигідному географічному розташуванню Космача (село розміщене на стику трьох районів: Косівського, Верховинського і Надвірнянського та оточене зусібіч горами) і відсутності наскрізного шляху, віддаленості від магістралей і міст навесні 1943 року рішенням командування округи УПА-«Захід» на околиці села, в урочищі Збановець, було створено підпільний військовий вишкільний табір ім. Є. Коновальця. У вересні того ж року підпільники успішно відбили напад гестапівців з боку Космача. Наприкінці жовтня фашисти вдруге напали на табір із трьох боків: з Космача, Микуличина і Вижнього Березова. Повстанці відступили через гори Ледескул і Космацьку Лисину углиб Чорногірського хребта.
Навесні 1944 року крайовий провід ОУН організував у Космачі три військові школи: медичну — в присілку Плаюци, офіцерську — в присілку Завояли і підстаршинську — за Завоялами, під горою ўреріт. Остання у червні 1944 р. мала два успішні бої з угорським військом у Завоялах, хоча  угорці витягли на гору до каменя Новаківського дві гармати, з яких вели артобстріл. 
У вересні того ж року сотня «Скуби» вигнала із села гарнізон червонопогонників. Від того часу до лютого 1945 року тут не ступала нога окупанта. 13—15 лютого у Космачі відбулися найбільші бої УПА на Прикарпатті. В них загинуло 30 повстанців, з яких 24 спочивають у братській могилі на Горішньому цвинтарі села.
Від рук репресивних органів загинуло 155 космачан, яким автор цих рядків поставив пам’ятник перед будинком середньої школи. 
На жаль, на славному світлому портреті Космача є і темні плями — через поділ сільської громади  на релігійному ррунті, що свого часу призвело до інцидентів, які зовсім не прикрашають Космач. Про них «Галичина» неодноразово писала. Але напередодні 600-річного ювілею спродіватимемося, що проблеми зі збереженням у Космачі храму Апостолів Петра і Павла, який збудували віруючі греко-католицького обряду ще в 1903–1905 роках і який перебуває під охороною держави як пам’ятка культури, будуть цивілізовано розв’язані. Зрештою, як і інші проблеми цього відомого гуцульського села. Це неодмінно станеться, якщо ті, хто вважає себе елітою села, переборять байдужість — найбільше суспільне лихо, яке нищить націю, а з нею і державу. Що ми залишимо наступним поколінням, чим вони згадають нас? — таке запитання, безперечно, турбує багатьох жителів Космача. Отож дяка і шана тим, хто оберігає і примножує славні традиції села.
А в четвер, 12 липня, «Укрпошта», яка з ініціативи автора цієї статті випустила конверт до 600-річчя Космача, проведе його погашення спецштемпелем таки у цьому селі. Безперечно, це стане ще однією непересічною подією в історії Космача.
Лук’ян ВАРДЗАРУК

Переглядів: 811 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024