У кримінальній хроніці старого Станиславова було кілька історій чоловіків, які обрали своїми подругами життя справжніх злочинниць. І це лише підтверджує відому тезу, що кохання сліпе.

Так, у 1905 році все місто було дуже схвильоване історією Станіслава Сулковського, 35-річного інженера. Він мешкав на вул. Липовій (нині вул. Шевченка), працював у приватному підприємстві при колії. Кілька років Сулковський жив «на віру» з привабливою жінкою, яку звали Анна Брожек, пара виховувала маленького сина.

Співмешканку інженер усім представляв як свою дружину. Аж раптом спокійне життя інженера зруйнувала страшна звістка – Анну заарештовано за крадіжку. Як виявилося згодом, вона займалася крадіжками у крамницях уже багато років, а звали її насправді Божена Чермак.

Ба більше, підступна жінка привчила красти і їхнього кількарічного сина та двох малолітніх дівчат – племінниць інженера. Очевидно, Сулковський не здогадувався, чим займалася його кохана, бо правда про неї виявилася для нього страшним ударом. Не витримавши ганьби, він повісився у своєму помешканні, написавши в записці, що ні в чому не винен, і просив подбати про свого малолітнього сина.

А от у липні 1903 року впіймати в Станиславові свою співмешканку намагався громадянин Франції. Почалося все з того, що станиславівський залізничник одружився з гарною і багатою жінкою, яка походила зі Сполучених Штатів. Не встиг ще новоспечений чоловік натішитися своїм щастям, як до міста з Парижа приїхав якийсь пан  і стверджував, що ця жінка – насправді його коханка, яка забрала в нього солідну суму грошей і втекла.

Прибулий всім розповідав про своє нещастя й навіть звернувся до місцевої поліції по допомогу. Ті пообіцяли все з’ясувати й навіть відкрили проти коханки-злодійки карну справу. Але повернути свою співмешканку і свої гроші французу так і не вдалося. Лише наробив галасу на ціле місто й забезпечив місцевих пліткарів темою для розмов.

Олена БУЧИК