В міжвоєнний період найбільш неблагополучним районом міста вважалася його сьома дільниця – Бельведер,яка знаходилася на заході Станиславова. Головною магістраллю цієї дільниці була вул. Бельведерська. Час від часу преса повідомляла про різноманітні «пригоди», які тут відбувалися.

Так, у травні 1920 року тут сталася кривава бійка. До помешкання місцевого жителя Юзефа Малиновського вдерлися відомі розбишаки Ян Галушка і Стефан Якіж, озброєні ножами і булижниками. Маючи особисті рахунки з Малиновським, вони його сильно побили, а також його сестру. В листопаді 1925 року два бельведерських парубка, Станіслав Рощук і Владислав Пашковський, закохалися в одну і ту ж дівчину – Ольгу Штехач.

Панна віддавала перевагу Рощуку, з чим інший кавалер не хотів миритися. Коли Ольга і Станіслав надвечір ішли вулицею, Пашковський підбіг до них і штрикнув Рощука ножем просто в обличчя. Той, залитий кров’ю, впав на землю. Пашковський, навіть не глянувши на суперника, схопив дівчину за руку і потягнув за собою. Проте наступного дня в нього, очевидно, прокинулася совість. Він сам прийшов до поліції і зізнався у скоєному.

В 1930-х роках кримінальна ситуація на Бельведері аж ніяк не покращилася. Ось як описував життя цієї дільниці у 1934 році журнал «Таємний детектив», популярний у тодішній Польщі: «Бельведер уже багато років є місцем, за яким закріпилася слава центру злочинного світу Станиславова. Це «королівство» ввібрало усі різновиди й сорти злочинців.

Тут є зломщики сейфів, так звана злочинна аристократія. За ними йдуть шахраї різного ґатунку та спеціалізації, крадії металу, мисливці за жіночими сумочками та чоловічими портфелями, крамничні крадії, зломщики всіх видів, так як анд­рухівці (хатні), павутинники (стрихові),долинярі (кишенькові), потокарі (крадії з возів) та інші дрібні злодюжки, які не в пошані в асів злочинного світу, що називають їх «заразою». Не бракує тут і блатняків або пасерів, що займаються скупкою краденого. Є навіть фальшивомонетники». Ось таким «веселим» було життя на Бельведері.

Олена БУЧИК