У березні 1933 року трапилася неймовірна історія, що викликала велику сенсацію у всій Галичині. В 1927 році станиславівський студент фармації Марек Кляйн одружився з донькою багатого купця з Коломиї.

Він обрав собі дружину не з любові, а заради грошей, бо дівчина мала хороший посаг. Незабаром після шлюбу новоспечений чоловік виїхав до Львова, щоб продовжити навчання, а дружина залишилася в Коломиї.

І треба ж було такому статися, що у Львові Марек пристрасно закохався у місцеву танцівницю. Невдовзі парочка замешкала разом, але Марек пильно слідкував, аби про його роман не дізналася дружина.

Після завершення навчання він повернувся до Коломиї й намагався влаштуватися на роботу в якусь аптеку. Але Марек так і не зміг забути свою танцівницю, тому час від часу навідував її у Львові.

Якось він став свідком нещасливого випадку – на станції під Львовом під потяг потрапив молодий чоловік. Тіло нещасного було сильно понівеченим, а обличчя взагалі перетворилося на криваве місиво.

І у Марека з’явилася ідея. Він тихцем пробрався до жертви катастрофи і поклав у кишеню трупа свій паспорт. В результаті загиблого опізнали як Марека Кляйна і сповістили його дружину.

Тим часом живий Марек замешкав зі своєю коханкою у маленькому містечку під Львовом. Але одного дня його законна дружина вирушила до Львова, щоб отримати страхову суму за смерть чоловіка.

Вона вийшла з потяга на львівському вокзалі й остовпіла, побачивши, як повз неї проходить її трагічно загиблий чоловік. З криками жінка кинулася до нього – Марек намагався сховатися, але в нього нічого не вийшло.

Подружжя вирушило додому, де Марек, чи то з відчаю, чи то з сорому, спробував отруїтися. Але дружина відвезла його до шпиталю, де самогубця-невдаху врятували.

Олена БУЧИК