У 1920-х роках у Станиславові досить відомим світським персонажем був такий собі Йозеф Ведле, про чий розгульний спосіб життя ходили легенди. Він мав розкішний будинок на вул. Липовій (тепер вул. Шевченка), два дорогих автомобілі. Про суми, які він залишав у місцевих ресторанах, розповідали з благоговінням і пошепки. Його коханками були найпривабливіші жінки Станиславова, однак про особистість і минуле пана Ведле було відомо дуже мало.
Загадковий світський лев міг ще багато років жити на широку ногу й епатувати провінційну публіку, якби у 1926 році не звернувся до органів влади з проханням надати йому польське громадянство. Його особу почали прискіпливо вивчати, і вся правда про окрасу вишуканого товариства випливла на яв. У 1919 році він утік з Росії, але не за політичними мотивами, а щоб сховатися від правосуддя, яке переслідувало його за злочини, ніяк не пов’язані з політикою.
Йому вдалося ввести станиславівських урядників в оману й отримати дозвіл на проживання. Спочатку пан Ведле намагався не привертати до себе зайву увагу. Жив він тим, що торгував, чим було можна. З часом несподівано для всіх став співвласником двох великих місцевих фірм – «Блават», що торгувала тканинами та галантерейними товарами, та автомобільної компанії.
Згодом граф Потоцький з Бучача зробив його своєю довіреною особою і надав повноваження вести всі справи його маєтків. Пан Ведле перебував у постійних роз’їздах між Варшавою, Львовом та Краковом, начебто діючи в інтересах графа Потоцького, зупинявся там у найдорожчих готелях.
Коли подробиці про його минуле стали відомі, граф відібрав у пана Ведле право представляти свої інтереси. Відомого світського лева арештували, а потім вислали за межі Польщі. Так Станиславів залишився без популярного персонажа, який вносив таке пожвавлення у розмірене провінційне життя і давав нескінченні приводи для пліток.
Олена БУЧИК |
