Незважаючи на флер провінційності, Станиславів початку ХХ століття міг похвалитися жвавим нічним життям – пише “Західний кур’єр“

Деякі кав’ярні та ресторації працювали майже до ранку, публіку розважали танцівниці та музичні капели. Власники також намагалися брати на роботу гарненьких касирок, які приймали оплату від клієнтів. Однак у 1904 році така працівниця дуже розчарувала власника однієї з міських кав’ярень, чию назву давня преса тактовно замовчує.

Чарівна Зося, яка прибула до Станиславова «просто з Варшави», була улюбленицею клієнтів. Блакитноока, з золотистим волоссям, убрана у шовк та батист, вона була справжньою окрасою кав’ярні. Тому не дивно, що гості час від часу пригощали прекрасну касирку і смачними тістечками, і дорогими напоями. Господар не дуже противився цим частуванням, адже бажання клієнтів – закон. Але клієнти все частіше помічали, що після запрошень Зосі за їхній столик у них загадковим чином зникали з кишень дрібні купюри. Втім ніхто не хотів ображати підозрами чарівне створіння через якийсь дріб’язок.

Але одного липневого вечора до кав’ярні завітала поважна компанія – двоє багато вбраних панів, які замовили дорогий коньяк і вишукане шампанське по п’ять корон за пляшку. Звичайно, солідні гості запросили за свій столик і чарівну Зосю.

Весела гостина розтягнулася до пізньої ночі. Близько третьої ранку до зали зайшов господар закладу і не застав у ній ні Зосі, ні обох гостей, ні всієї денної виручки, яка складала кілька сотень корон. Викликана поліція взялася за пошуки злочинної красуні та її спільників. Але згодом до власника завітав якийсь пан і представився адвокатом багатих клієнтів. Він повернув украдену суму з великим лишком і попросив власника зам’яти справу.

Красуню Зосю не раз потім бачили у найкращих готелях міста – подейкували, що вона змінила напрямок своєї кар’єри і стала відомою в місті елітною куртизанкою.

Підготувала Олена БУЧИК