У міжвоєнному Станиславові арештовані злодії нерідко намагалися схитрувати, щоб не отримати тривалий тюремний строк. Одним із способів увести слідчих та суддів в оману було вдавати з себе божевільного. Адже якщо арештованого визнавали неосудним, у нього був шанс на певні поблажки.

У щоденнику Юрія Мозіля, який перебував у Станиславівській карно-слідчій тюрмі у 1933-1934 роках, згадується про арештанта-єврея Фішера, пише Західний кур’єр.

Фішер «грав вар’ята», а тому його скерували до психіатра. Психіатр направляв світло йому в очі, бив молотком по колінах, малював йому хрести на грудях, але жодного діагнозу поставити не зміг. Так що хитрий арештант нічого не виграв зі своїх «вар’яцій», навпаки, мусив у покарання кілька днів відсидіти у карцері. Але це зовсім не відбило в нього бажання удавати божевільного, тому «вар’яції» продовжилися.

Зокрема Фішер проголосив себе капітаном польських військ, хоч у війську майже не був, і тільки чекав нагоди, або блиснути своїми стратегічними вміннями. Коли у дверях з’являвся тюремний ключник, Фішер вигукував «Увага!» і давав ключнику різні військові інструкції.

Один раз він навіть виламав держак від мітли і, розмахуючи ним, неначе шаблею, оголосив ключникові різні воєнні накази. Проте ключник не реагував і у спілкування з Фішером майже не вступав, обмежуючись необхідним мінімумом. Тоді Фішер почав малювати на стінах військових різних рангів і родів військ, аби було кому віддавати накази. Проте тюремне керівництво «не велося», тому Фішерові «вар’яції» допомагали хіба що його співкамерникам, адже трохи урізноманітнювали довгі та нудні тюремні будні.

Підготувала Олена БУЧИК