За Австро-Угорщини будь-яке образливе слово на адресу цісаря чи члена цісарської родини вважалося злочином і каралося штрафом чи навіть тюремним ув’язненням. Втім, інколи лихословам вдавалося уникнути покарання, адже довести факт образи було не так просто. Красномовним підтвердженням цього є судова справа, описана в місцевій пресі у 1889 році, пише Західний кур’єр: «Перед тутешнім цісарсько-королівським судом під головуванням радного крайового суду пана Крафта відбувся розгляд справи проти Ляйба Давида Астера з Богородчан, якого державна прокуратура оскаржила за образу цісарської родини.

У лютому оскаржуваний відбував кару арешту в Богородчанах в одній камері з кількома іншими в’язнями. Дозорець арештів забрав кількох в’язнів на прибирання ковзанки для урядників, і під час цього прибирання обвинувачений вів розмову зі своїми товаришами про ерцгерцога Рудольфа, причому висловився про нього так: «Принци собі йдуть ковзатися, а потім принци лежать…» (образливе єврейське слово опускаємо). Оборонець оскаржуваного пан Цінз вернув увагу на суперечності у показаннях свідків, які, до того ж, неприязно налаштовані до оскаржуваного. Він також навів свідчення перекладача з єврейської мови про те, що той вираз, ужитий оскаржуваним, вживається у щоденній євре разів у Біблії.

Це слово у розмові простих неосвічених євреїв не виражає ні образи, ні п нелояльності. Як стверджував оборонець, обвинувачуваний радше своїм в виразити здивування, що чиновники під час трауру, лише через кілька дні ходили на ковзанку. Оборонець просив звільнити оскаржуваного від пока було підстав. Трибунал також звільнив його від покарання, бо внаслідок с свідків не набув переконання у його провині».

Підготувала Олена БУЧИК