Коли читаєш старі газети, інколи здається, що потрапляєш у паралельну реальність. Наприклад, «Кур’єр Станиславівський» від 18 лютого 1906 року подав коротеньку замітку, яку важко не помітити.

Кореспондент повідомив, що вулицями Станиславова розгулював… термінатор. Мало того, він ще мав марксистські переконання, оскільки голосно співав пісню польських революціонерів «Червоний штандарт». Коли ксьондз Місьо зробив співаку зауваження, той послав його по відомому адресу, додавши кілька характерних епітетів. Пікантності ситуації додавало те, що термінатору було лишень 15 років.

Нашому сучаснику важко збагнути, що за маячня там відбувалась. Та насправді усе легко пояснюється. Раніше у Галичині термінаторами називали учнів, які відбували свій термін навчання ремеслу у майстра. Тож наш юний симпатик більшовиків вчився на слюсаря у станиславівській промисловій школі. А послав він свого катехита, тобто викладача релігії.

Газета задавала риторичне запитання: що ж з нього виросте? Важко відповісти однозначно. Може, хлопець став комуністом чи спився у компанії слюсарів-пролетарів, та, скоріш за все, він просто не повернуся з Великої війни.

Іван Бондарев