В Україні вже п’ять років триває декомунізація. Та відбувається вона якось дивно. Діяльність компартії заборонена законом, але комуністи ще сперечаються в суді. Вулиці перейменували, але якісь люди ще рвуться то повернути. Частина нардепів верзе таке, що ще трохи й ходитимуть до парламенту обмотані георгіївськими стрічками. Боротьба з совком ніби триває, та якось мляво.

А от у міжвоєнній Польщі з комуністами не цяцькались, пише Репортер.

Спецслужби просто вважали їх агентами Кремля. У 1934-1935 роках у Львові ліквідували осередки КПП – Комуністичної партії Польщі. Ще раніше на нелегальному становищі опинилась КПЗУ – Компартія Західної України, у складі якої було багато українців і євреїв. Заарештованих направляли у перший польський концтабір у Березі-Картузькій.

У Станиславові комуністів теж не бракувало. Наприклад, вночі хтось розкидав надруковані листівки із закликами боротьби з панами. Місцева поліція довго не могла вийти на цю підпільну друкарню. Допоміг випадок. Їхні львівські колеги накрили квартиру, що належала якійсь Рахелі Хербст.

Під час обшуку знайшли кілька шифровок. Коли криптологи їх розтлумачили, то виявилося, що це адреси партійних активістів. Серед них значився Едвард Фрід із Станиславова, який працював лікарем у цивільному шпиталі.

За ним встановили нагляд, який показав, що дядечко завідує тою самою підпільною друкарнею і є одним із головних комуністів Станиславова. У листопаді 1936 року відбувся закритий суд. ­Едвард Фрід отримав чотири роки за ґратами і п’ять років «позбавлення обивательських і гонорових прав».

Іван Бондарев