Упродовж багатьох століть західноукраїнські землі були відірваними від Наддніпрянської України. Особливо зміцніли ці зв’язки з часу появи тут творів Т.Г.Шевченка в середині ХІХ століття. Хоч поет ніколи не був у Галичині, він цілком заволодів думами і серцями трудящих краю, став для них близьким і рідним. Робітники і селяни, учні й студенти вивчали напам’ять безсмертні твори поета, віддавали останню копійку, щоб придбати Шевченків портрет і «Кобзар», а купивши, зберігали їх як найдорожчі реліквії. За «Кобзарем» вчилися читати діти, а його автор замінив трудящим вчителя, порадника і захисника. Тому закономірним є той факт, що вже на другий рік після смерті Шевченка в містах і селах Галичини відбулися заходи, якими вшановувалась його пам’ять. З часом вони набирали все більш масового характеру і перетворювались у всенародне свято. У краї неодноразово видавались твори поета, часто виконувались на концертах і були свого часу широко відомі музичні твори на слова Шевченка, написані західноукраїнськими композиторами. Галицький театр під час гастролей знайомив населення з п’єсами на шевченківську тематику. Жителям краю були добре відомі і живописні полотна західноукраїнських художників, присвячені Кобзареві. На цих питаннях ми й хочемо зупинитись докладніше. Поширення творів Т.Г.Шевченка У 1841 році письменник Євген Гребінка видав у Петербурзі український літературний альманах «Ластівка». Є підстави стверджувати, що перше знайомство галицьких діячів культури з творами Шевченка відбулося в 1842 році через цей альманах. В 1845-1846 роках через Прагу до Галичини потрапляють поеми «Тризна», «Гамалія», «Гайдамаки» та інші твори Шевченка. У 1865 році Ксенофонт Климкович (уродженець села Хотимир на Тлумаччині) видав у Львові поему Шевченка «Сон». В 1867 році тут з’явилось перше двотомне видання «Поезії Тараса Шевченка», де було вміщено понад 200 творів поета. В тому ж році учні Станіславівської гімназії на власні кошти видали в Коломиї збірочку творів Шевченка під назвою «На пам’ятку шостих роковин смерти славного нашого батька Кобзаря Тараса Шевченка». У 1893-1898 роках у Львові побачило світ нове чотиритомне видання творів Шевченка, а в Коломиї в 1898 році вийшла окремою книжкою поема «Гайдамаки» з ілюстраціями О.Сластіона з однойменного петербурзького видання. У 1902 і 1907 роках стараннями громадського діяча Юліана Романчука (уродженця с. Крилос) вийшли друком «Поезії» Т.Г.Шевченка. А в 1903 році поетеса Костянтина Малицька (уродженка села Кропивник Калуського району) видала збірку драматичних сценок «Вінок на могилу Шевченка». В 1908 році І.Франко підготував і видав двотомний «Кобзар», який був для того часу найповнішим і найкращим з погляду наукового рівня підготовки. Загалом І.Франко написав понад 50 статей, рецензій і заміток, присвячених життю і творчості Т.Шевченка. В Галичині з’явились друком також ряд інсценізацій Шевченкових творів. Це, зокрема, «Фрагмент зі «Сну» в І дії» В.Пачовського, «Відьма» О.Ходимчука, «Старе й нове покоління (на теми Шевченка)» В.Масляка та ін. Загалом в кінці ХІХ – на початку ХХ століть в Галичині вийшло в світ 36 окремих видань творів Т.Шевченка загальним тиражем 113500 примірників.
Музична шевченкіана Ще за життя Кобзаря його поезії ставали народними піснями. Найбільше Шевченкових творів поклав на музику Микола Лисенко. Першим твором композитора на слова Шевченка був «Заповіт», написаний ним 1868 року на прохання західноукраїнських діячів культури. Всього великому композитору належить понад 80 високомистецьких музичних творів на слова Шевченка. У Галичині та на Буковині були відомі також твори К.Стеценка на слова Кобзаря, особливо його кантата «Шевченкові», яку він написав у 1910 році на слова Костянтини Малицької. Денис Січинський створив кантату «Лічу в неволі...», хорові твори «Минули літа...», «Один у другого питаєм», солоспіви «У гаю, гаю», «І золотої й дорогої» тощо. Музику до п’єси «Назар Стодоля» і більше десяти музичних творів на слова Кобзаря написав Сидір Воробкевич – письменник і композитор з Буковини. Філарет Колесса скомпонував на тексти Шевченка хорові твори «Було колись в Україні», «Ой, вмер старий батько», «Утоптала стежечку», «Закувала зозуленька», «Якби мені черевички» та інші. Ряд музичних творів на слова Шевченка належить музичному діячеві і композитору Іванові Біликовському, життєвий і творчий шлях якого був тісно пов’язаний зі Станіславовом. Це, зокрема, хорові твори «Гамалія», «Думи мої, думи мої», «Ой, три шляхи», «Ой гляну я, подивлюся», «Сонце заходить». Композитор і видавець музичних творів Ярослав Ярославенко написав хорові твори «Тече вода з-під явора», «Човен», «Садок вишневий» та «Над Дніпровою сагою». Великі хорові твори на слова Шевченка «Гамалія», «Калина», «Ой нема ні вітру, ні хвилі» створив один із засновників музичних товариств «Перемиський Боян» та «Львівський Боян» Йосип Кишакевич. Станіслав Людкевич написав дослідження «Про основу і значення співності в поезії Тараса Шевченка» та «Про композицію до поезій Тараса Шевченка», створив він також ряд музичних творів на слова Кобзаря, та найголовнішим твором Людкевича цього часу став знаменитий «Кавказ» на слова Т. Шевченка. До поезій Тараса Шевченка неодноразово звертались також Анатоль Вахнянин, Ярослав Лопатинський (родом з м. Долини), Остап Нижанківський, Генріх Топольницький та інші західноукраїнські композитори. У пропаганді музичних творів на слова Т.Шевченка значну роль відіграли західноукраїнські співаки-професіонали Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька, Іван Гушалевич, Модест Менцинський та інші, які часто виконували їх під час гастролей в багатьох країнах світу.
Шевченкіана галицького театру Значну роль в популяризації творів Шевченка відіграв галицький театр товариства «Руська бесіда». Вже з моменту його заснування в 1864 році в репертуарі театру була п’єса «Назар Стодоля». Серед перших виконавців ролей у постановках цієї вистави особливо відзначалася одна з кращих актрис тогочасного галицького театру Теофіля Бачинська, яка вдало виконувала роль Галі. Знаменною віхою в сценічній історії «Назара Стодолі» на західноукраїнських землях була вистава за участю Марка Кропивницького в ролі сотника Кичатого. Вона відбулася навесні 1875 року в Тернополі. Як згадують очевидці, Кропивницький грав з повним реалізмом – трактував свою роль дещо інакше, як інші артисти. У 1887 році в Станіславові галицький театр вперше поставив «Назара Стодолю» зі славнозвісними «Вечорницями» Петра Ніщинського. Найбільш відомим виконавцем ролі Назара був Лесь Курбас, пізніше видатний театральний діяч. П’єса була також в репертуарі інших західноукраїнських театральних колективів – Буковинського народного театру (заснований в Чернівцях в 1904 році), Українського народного театру імені Івана Тобілевича в Станіславові (створений в 1911 р.), «Тернопільських театральних вечорів» (заснований Лесем Курбасом в 1915 р.). Все ширше цікавляться цим твором міські і сільські аматорські драматичні колективи. У 1901 році на сцені галицького театру було здійснено першу постановку драматичної переробки твору Т.Шевченка. Це був «Невольник» Марка Кропивницького, який також закріпився в основному репертуарі фонду театру. На початку ХХ століття репертуар галицького театру поповнюється оперою М.Аркаса «Катерина», яка не сходила зі сцени довгі роки. Роль батька добре виконували артист Іван Рубчак (родом з Калуша) та М.Садовський, який в 1905-1906 роках очолював театр. У згаданий період театр звертається також до п’єси І.Тогобочного «Мати-наймичка», написаної на основі поеми Шевченка «Наймичка». В міжвоєнний період професійний театр мало звертається до «Назара Стодолі». П’єсу частіше включають до свого репертуару аматорські гуртки, наприклад, вона з успіхом ставилась в 1921 році аматорським гуртком у Калуші. В репертуарі численних театральних колективів цього часу були також «Невольник» М.Кропивницького та «Катерина» М.Аркаса. Школярі часто показували на шевченківських вечорах драматичні сценки із «Вінка на могилу Шевченка», виданого в 1903 році письменницею Костянтиною Малицькою.
Образ Т.Г. Шевченка в живописі Серед галицьких художників першим звернувся до творів Кобзаря Корнило Устиянович. У Відні він познайомився з польським письменником Броніславом Залеським, приятелем Т.Шевченка, що перебував разом з поетом на засланні. Як свідчить М.Устиянович, Б.Залеський привіз із собою малюнки Шевченка, зокрема його автопортрет. Ознайомившись з цими творами Кобзаря, художник створив полотна «Шевченко на засланні», «Мар’яна-черниця», «Чернець», а також портрет поета. Художник і громадський діяч Іван Труш, творчість якого тісно пов’язана з Гуцульщиною, написав портрет Кобзаря і картину «Могила Тараса Шевченка в Каневі» (у трьох варіантах). Живописні композиції за текстами Т.Шевченка створив художник Антін Манастирський. Відомі його картини «У ворожки» (1910), «Катерина» (1913) та ін. Слід відзначити також графічні портрети Кобзаря роботи видатного українського художника Василя Касіяна (уродженець села Микулинців коло Снятина). Митець створив також ряд ілюстрацій до творів українських письменників, присвячених поетові. Над портретами Кобзаря працювали також західноукраїнські художники Микола Івасюк, Осип Курилас, Олена Кульчицька (деякий час проживала в Косові), Юліан Панькевич (проживав у Рогатині та інших населених пунктах Прикарпаття), Ярослав Пстрак (родом із Гвіздця на Коломийщині), Осип Сорохтей та інші. Писав портрети Кобзаря також відомий художник з Наддніпрянщини В’ячеслав Розвадовський, життя і творчість якого були тісно пов’язані з Коломиєю, де він проживав у 1908-1911 роках. На початку минулого століття тематика належним чином була представлена і в західноукраїнській філокартії. Ілюстрації художника з Полтавщини Опанаса Сластіона до поеми Шевченка «Гайдамаки» були видані в цей час на листівках у Коломиї. Такі ж листівки були випущені гуцульською видавничою спілкою в Жаб’ї. Ілюстрації до поеми Шевченка «Тополя» були видані у вигляді листівок у Бучачі на Тернопільщині. Барельєф із зображенням Кобзаря, виконаний скульптором з Полтавщини М.Гаврилком, був зображений на листівці, виданій у Болехові, де певний час проживав цей талановитий митець. У 1918 році в Коломиї було випущено 57 листівок із репродукціями живописних та графічних творів Т.Шевченка. Вони розповсюджувались в Україні в роки національно-визвольних змагань і зараз є рідкістю. В Коломиї вийшла також у світ листівка з репродукцією картини «Т.Г. Шевченко після повернення із заслання» роботи художника Ю.Панькевича. Як уже згадувалось, портрет Кобзаря створив і художник Я. Пстрак. У 1917 році львівське видавництво «Русалка» випустило масовим тиражем кольорову листівку із цим портретом. В наступному році вона була перевидана, але вже з використанням геометричного і рослинного орнаменту. Василь БУРДУЛАНЮК, доцент кафедри історії України Прикарпатського університет імені Василя Стефаника | 
