Четвер, 23.05.2024, 23:50:42

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
 
Архів новин
Головна » 2013 » Лютий » 6 » Мала енциклопедія Радчі
15:18:14
Мала енциклопедія Радчі
«Моє рідне село — Радча». Під такою назвою у видавництві «Нова Зоря» побачила світ книжка уродженки цього села Любові Павликівської. Забігаючи дещо наперед, скажу, що це видання — не перша ластівка авторки. Музикант за освітою, вона, закінчивши навчання в Музичному училищі ім. Д. Січинського, а згодом навчаючись і в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника, працювала викладачем по класу скрипки в Богородчанській музичній школі, потім музкерівником у дитячому садку в рідному селі та в Заберезькій школі.
Любов Павликівська з раннього дитинства дружила з поетичною музою. Але тільки в 2007 році читацький загал зміг ближче ознайомитися з її літературним доробком. У видавництві «Нова Зоря» вийшла друком її перша книжка — «Поезії і пісні». З того часу збірку перевидавали п’ять разів. Творчий дебют радчанської поетеси виявився плідним, вдалим, бо вже через рік-два вона подарувала своїм численним шанувальникам ще одну книжку — романтичну баладу «Привид», вихід якої був приурочений до 100-річчя від дня народження провідника ОУН—УПА Степана Бандери. А в 2010 році на основі балади «Привид» у «Новій Зорі» вийшло друком перероблене і доповнене видання книжи «Duch» польською мовою. Окрилена видавничим успіхом, невдовзі Любов Павликівська принесла до видавництва рукопис нової книжки — ілюстроване численними архівними і сучасними кольоровими світлинами краєзнавче видання «Моє рідне село — Радча».
В книжці всього 230 сторінок, а яке широке розмаїття імен, прізвищ, біографій, історичних подій, фактівѕ Викладений у книзі матеріал авторка скрупульозно визбирувала протягом тривалого часу, працювала в архівах, записувала спогади від місцевих краєзнавців, старожилів рідного села... А Радча — село давнє: бере початок з 1606 року. Тож має свою цікаву долю і багату історію. Може, й з погляду на це, як вважає письменник, літературний критик Дмитро Юсип у своєму короткому вступному слові до цього видання, сумлінна авторка не використала опрацьований матеріал у формі розповіді про село, а у формі енциклопедичного словника, щедро проілюстрованого архівними та сучасними світлинами.
Книжка Любові Павликівської не обтяжена сухими цифрами і фактами. Одначе дві цифри наведу. Нині село налічує 3 126 осіб і займає площу 1 006 гектарів. «Але Радча розширюється, розбудовується», — зазначає  сільський голова Василь Вацеба. Він третій рік на цій посаді, а прийняв керівництво селом від Ольги Нагірної, яка головувала тут протягом двох скликань. Ця жінка була справжнім лідером. Тепер вона вчителює у місцевій триповерховій загальноосвітній школі. 
Любов Павликівська знана і як громадський діяч. Односельці уже втретє обирають свою «письменницю» депутатом сільської ради. і вона виправдовує їхнє високе довір’я. Але повернімось  до сторінок цього цікавого видання.
У короткій передмові до книжки сільський учитель Богдан Цюцяк наголошує, що кожне село краю є джерелом спільної історії. Він згадує ім’я свого колеги по освіті світлої пам’яті вчителя івана Бриндзея, який написав монументальну працю «історія села Радча» у 22-х розділах за період з 1606 р. по 2000 р. (рік його раптової смерті). Минуло вже понад 12 років, як дослідника не стало, але його краєзнавча праця так і не знайшла видавця. І лише Любов Павликівська, вийшовши на пенсію, вирішила піти працювати санітаркою в одній з обласних лікарень, щоб мізерні гривні молодшого медпрацівника витрачати на видання про своє рідне село.
Бо й справді, авторка, крім того, що протокольно розповіла про мистецько-культурні здобутки радчанців, про заслужену самодіяльну чоловічу хорову капелу, драматичний гурток, танцювальний ансамбль «Калинонька», про їх талановитих керівників, диригентів, музикантів,.. вирішила познайомити й з іншими людьми, односельцями, якими гордиться Радча.
Треба віддати належне Любові Павликівській, яка докладно, в рамках невеликої книжки знайшла місце і для колишнього пароха Радчі отця Нестора Кисілевського, його сина о. Романа (1915—1994 рр.) Уже в роки незалежності України отець Роман з далекої Канади двічі відвідав наш край, село Радчу. Не оминула увагою і почесну родину Стернюків — відомих церковних діячів Остапа Стернюка та його брата о. Володимира Стернюка, який у 1972—1991 роках був місцеблюстителем УГКЦ, а у 1991—1997 рр. — діяльним єпископом УГКЦ та правлячим владикою папського престолу. Можливо, вперше широкий загал читачів з книжки Л. Павликівської дізнався про родину відомого радчанця івана Рожанського, особливо його синів.
Багато місця в цій короткій енциклопедії Радчі приділено процесу реконструкції церкви Покрови Пресвятої Богородиці за проектом архітектора Олега Козака. Цей талановитий зодчий — онук о. Нестора Кисілевського, якого добре пам’ятають радчанці. Та й роботи на новобудові тривали навдивовиж злагоджено і швидко: за рік, три місяці і 18 днів основні роботи було завершено. Цей народний подвиг вартий того, щоб увійти до Книги рекордів України.
У книжці Любові Павликівської найбільше місця відведено перелікові імен і трудової жертовної звитяги будівничих храму. Авторка наводить прізвища і подає короткий опис робіт, які виконували на зведенні церкви понад 70 жителів Радчі. Тепер цей храм Божий, цей архітектурний шедевр тішить око усіх, хто приходить до нього.
Книжка побачила світ з благословення о.-митр. Зіновія Каська.
Один з розділів має назву «Ними гордиться Радча». Майже на 100 сторінках читаємо розповіді про композиторів, культпрацівників, музикантів, журналістів, письменників, художників, науковців, лікарів, спортсменів і навіть генералів. Так-так, саме генералів. Це і Геннадій Швидков — колишній начальник управління з організації боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Державної митної служби України, і Зиновій Вацеба, який разом з іншими військовими і науковцями свого часу відправляв у космос Юрія Гагаріна.
Нинішня гордість Радчі — заслужений діяч мистецтв України Богдан Шиптур і заслужений лікар України Євген Романишин, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Любомир Романишин і художник Федір Майко, лікар-травматолог Ярослав Струтинський і стипендіат фонду В. Пінчука ірина Яремак та багато-багато інших, які впродовж віків творили, примножували і примножують славну історію цього села. Про кожного з них, про десятки інших жителів цього села можна написати нарис, новелу, а може, і значно більший літературний твір, але похвально й те, що ці імена завдяки Любові Павликівській вже зафіксовано в малій енциклопедії Радчі.
Роман Фабрика

Переглядів: 979 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024