В умовах нинішнього масованого натиску на українську історію та культуру питання збереження місцевої історичної спадщини набуває особливої ваги. Потрібно врятувати бодай те, що поруч, що нам - звичайним громадянам - під силу. У цьому дописі - мова про центральну частину Івано-Франківська. Скажу з погляду пересічного мешканця: наше місто, як на мене, цілком свідомо і цілеспрямовано руйнують. Що не зробили «визволителі», те довершують сучасні гендлярі. Проходиш вулицями, закладеними ще в часи засновників міста, і щоразу впадає в око якась прикра несподіванка. На вулиці Шевченка, на Чорновола, на Січових Стрільців, на вуличках довкола ратуші в будинках ХVIII-XIX століть брутально повибивали у стінах діри під "модні" пластикові двері, домурували сходинки, обвішали старовинні фасади вульгарною рекламою... Невже слід робити саме так? Чи є в наших підприємців бодай елементарне почуття смаку? Якщо немає, чому б не порадитися з фахівцями? Чи бізнесменам просто байдуже, що спотворюється історичне обличчя давнього міста? Очевидно, таки байдуже. Схоже, вони живуть за принципом «після мене - хоч потоп». Ні почуття, ні жалю - все кинуто під ноги заради копійки. Але ж є у нашому міськвиконкомі сяке-таке управління архітектури і містобудування, що підписує дозволи на такі «реконструкції». Невже і їм байдуже? Чи у службовців цього управління банкноти замість окулярів? А інтелігентне панство, що нібито працює в галузі реставрації та захисту пам'яток архітектури, чому ходить містом, як тіло без душі? Чому не скаже своє слово? Чи в нас вважаються історичною спадщиною лише кілька приміщень, де побував Іван Франко? Донедавна на стіні колишнього готелю «Центральний» (згодом «Зірка»), збудованого 1904 року Л. Кесслером, висіла радянська табличка «Пам'ятка архітектури». Тепер табличка зникла, натомість з'явився отвір в стіні, закритий потворними пластиковими дверима. А що робиться з готелем «Австрія» (сьогодні «Дністер»)? Що сталося з колишнім кінотеатром імені Т.Г.Шевченка? Звертали увагу?! Йдучи вулицями, чи підіймаєте ви хоч інколи погляд на те, що довкола? Скрізь, як чиряки, ростуть відділення банків і «бутіки» з лахами. Фасади псуються в дусі бикуватого "євроремонту", на справжню реставрацію чи бодай стилізацію не вистачає чомусь ні смаку, ні совісті. Місцеві штатні патріоти, особливо від влади, люблять кричати, що Івано-Франківськ - європейське місто. Вони взагалі бачили європейські міста? Хоч заради цікавості, панове, відвідайте Варшаву, до речі, вщент зруйновану під час Другої світової. Подивіться, з якою любов'ю поляки відновили своє місто. Навідайтеся, зрештою, в будь-яке старе містечко сусідніх західних країн. Повчіться тому, з яким трепетом там ставляться до кожного історичного камінчика. Звісно, справа у людях. Наш бридкий постсовєтський менталітет не порівняти з патріотично-релігійною ментальністю того ж поляка. Але ж і від влади багато залежить. А польська влада на всіх рівнях слідкує за ставленням до історичного спадку. Не кажу вже про країни старої Європи. Он у Франції дозволено купувати-продавати палаци і замки, але з непохитною умовою - «реставрація і збереження історичного вигляду будівлі». І таке явище, як величезні «біг-морди» чи ряди сіті-лайтів у тісних історичних кварталах, там, м'яко кажучи, не вітається. Законодавство України, зокрема й Конституція, гарантують збереження і охорону культурної спадщини. Держава зобов'язує кожного члена суспільства берегти історичні пам'ятки й культурні цінності, не завдавати їм шкоди, а у разі порушення - відшкодовувати збитки. То, може, місцева влада перестане чекати наказів згори, нарікати на недостатнє фінансування, на політично-правову кон'юнктуру і таку іншу дурню, а почне нарешті діяти? Може, чиновники від архітектури нарешті відкриють очі і самі прочитають ті дозволи, що підписують? Бо що ви збираєтесь показувати туристам, панове очільники «писанкового раю», - свої вілли в приміській зоні, клоновані торгові центри в середмісті чи будете хизуватися руїнами унікальної броварні? Та й депутатам міської ради варто було б поцікавитись історією міста, в якому живуть, залишити на стоянці джипи і пройтися пішки його вулицями. Аж раптом громадянська свідомість прокинеться! І тоді, може, у нас з'являться рішення про обмеження перебудови і заборону спотворення будинків, зведених до 1940 року... Не маршів і мітингів під партійними прапорами, не гарних слів і закликів сьогодні потребує місто, а хоча б збереження, панове захисники громади. І вимагати цього треба передовсім від нових власників, у яких вистачає доларів і євро на придбання історичних будинків, але бракує смаку і честі, аби зберегти їх для наступних поколінь міщан. Якщо ж вам гроші застилають очі, згадайте стару істину, що маєтки і рахунки на той світ з собою не візьмете. Тож купіть собі за свої тисячі кілька грамів совісті, але якомога швидше, поки рідне місто остаточно не перетворилось на бетонно-пластикове місиво. Світлана БРЕСЛАВСЬКА, мешканка Івано-Франківська "Галицький кореспондент" |
