Понад пів сотні пам’яток радянського періоду, які перебувають на балансі місцевих громад станом на 17 жовтня, залишилися на Івано-Франківщині. Це — постаменти невідомим солдатам, монументи діячам російської культури та погруддя героїв Радянського Союзу, розповів Суспільному директор управління культури, національностей та релігій обласної військової адміністрації Володимир Федорак.

За його словами, з 1991 по 1999 роки на Прикарпатті знесли 227 пам’ятників керівникам комуністичного режиму та радянським військовослужбовцям. Утім, поки триває війна, демонтаж пам’ятників, що залишилися, проводити не можна, каже Федорак.

У центрі Яремча, що на Івано-Франківщині, височіє кількаметровий пам’ятник повстанцям-ковпаківцям, споруджений у 1943 році.

Він складається зі скульптури радянського партизана, п'ятикутної зірки та десятка плит з іменами загиблих солдатів. Усі написи — російською мовою.

Попри те, що в громаді отримували декілька звернень стосовно демонтажу пам’ятника, зносити чи переносити його поки не будуть.

"Цей пам’ятник занесений у реєстр. Це — пам’ятка архітектури та мистецтва нашої області. Ба більше — це братська могила", — пояснює головна спеціалістка з питань культури Яремчанської громади Ольга Абрам’юк.

З її слів, експертиза підтвердила, що тут поховані 93 людини із села Заріччя та понад 500 солдатів радянської армії. Утім дослідження проводили ще у 1947 році.

Керівництво Яремчанської громади зверталося в управління культури, національностей та релігій ОДА стосовно пам’ятника. Там, каже Ольга Абрам’юк, порадили діяти згідно із роз’ясненням Міністерства культури. У ньому йдеться про те, що питання, пов’язані з перенесенням чи ексгумацією решток учасників та жертв Другої світової війни, за можливості варто вирішувати після завершення російсько-української війни.

"Ми маємо перелік питань, що стосуються перенесення, знищення чи перепоховання. Певна річ, заберемо написи російською мовою, а також деякі елементи пам’ятника. Але чекаємо завершення бойових дій", — говорить Абрам’юк.

На території Прикарпаття є 58 пам’яток, які перебувають на балансі місцевих громад і підлягають декомунізації. Такий список склали в Івано-Франківській обласній державній адміністрації наприкінці 2021 року. До початку великої війни в Міністерстві культури та інформаційної політики України не встигли погодити демонтаж цих пам'ятників. Згідно з українським законодавством демонтувати їх не можна, каже Володимир Федорак.

"Закон, який стосується вшанування пам’яті жертв нацизму в Другій світовій війні, якраз і говорить про те, що в час війни не варто чіпати пам’ятники та пам’ятні знаки, що стосуються цього періоду. Це — одинокі та братські могили, обеліски, пам’ятні знаки, архітектурні композиції", — пояснює директор управління культури, національностей та релігій обласної військової адміністрації.

За його словами, зараз Мінкульт закликає утриматися від подібних радикальних способів. Утім, якщо громада активно налаштована на демонтаж, то вона здійснить це після завершення війни, каже Володимир Федорак.

Якщо ж на монументах, під якими немає людських поховань, є радянські символи — то їх можна прибрати, додає начальник управління культури, національностей та релігій обласної військової адміністрації. Демонтувати можна й пам'ятники російським культурним діячам.

На початку травня в Делятинській громаді знесли погруддя Пушкіна, меморіальну дошку радянським солдатам, стели Сидору Ковпаку та Семену Руднєву. На місці останнього посадили квіти та калину. І станом на сьогодні на території громади немає жодного пам’ятника радянської епохи, каже її голова Богдан Клим'юк.

"На їхні місця знайдуться герої сучасності, які замінять діячів соціалістичних рухів", — впевнений голова Делятинської громади.

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну процес демонтажу пам’ятників радянської епохи активізувався навіть у тих громадах, які раніше відтягували процес декомунізації, пояснює історик Ярослав Коретчук. Це — переважно гірські громади. Наразі повністю позбулася радянських пам'яток Верховинська громада.

А от у селі Копанки на Калущині вирішили не знищувати пам’ятник радянському солдату. Натомість місцеві жителі перефарбували його та присвятили Збройним силам України.

У соціальній мережі Facebook під дописом голови Калуської громади Андрія Найди прикарпатці висловили своє невдоволення такою ініціативою. Тому перед тим, як оновлювати старі пам’ятники, історик Ярослав Коретчук рекомендує порадитися зі скульпторами, архітекторами та художниками.

"Наші захисники заслуговують на зовсім інші пам’ятні знаки, ніж просто на перефарбоване радянське минуле. Наприклад, цей же пам’ятник у Копанках, де на голові солдата — радянський шолом. Наші бійці воюють у кевларових шоломах, натомість радянські каски носять мобілізовані вояки російської армії й так званих "ЛНР/ДНР", — пояснює історик.

За його словами, зараз на Прикарпатті є ще близько трьох сотень пам’ятників радянської епохи. Здебільшого — це монументи та стели, присвячені червоноармійцям. А також чотири гармати того періоду.

"Гармату можна демонтувати з постаменту та передати на збереження в музей, щоб вона була експонатом, а не стояла як символ так званої перемоги. Ціною мільйонів життів українців відбулася ця перемога", — говорить Ярослав Коретчук.

Івано-Франківщина — одна з областей, в якій залишилося найменше пам’ятників радянської епохи, і одна з перших, на території якої розпочали процес декомунізації.

У період з 1990 по 1992 роки на Прикарпатті демонтували 169 пам’ятників керівникам комуністичного режиму, серед яких — 94 пам’ятники Леніну. Ще 58 радянських монументів знесли впродовж 1998-1999 років.

Після повномасштабного вторгнення РФ в громадах зносять пам’ятники як невідомим солдатам, так і культурним діячам Росії. Історик Ярослав Коретчук каже, знищувати їх не обов’язково. В Європі часто створюють музеї чи парки тоталітарного режиму, які можна облаштувати й в Україні. А ці речі можуть стати експонатами, що символізуватимуть спротив народу, який боровся проти окупантів.