В різні історичні періоди мешканці нашого міста сплачували податки, які сучасним іванофранківцям могли б здатися дивними й навіть кумедними.
Так, за часів Андрія Потоцького, тобто у 1662-1691-х роках, у Станиславові та його околицях власники худоби мусили сплачувати машт – податок на випас худоби на землях поміщика (від нім. Mast – відгодівля).
Цей податок зокрема сплачували власники свиней, щоб тварини могли випасатися в поміщицьких лісах і їсти в них жолуді та букові горіхи. Це було вигідно, адже власники худоби могли економити на кормі для тварин.
Десь від кінця ХІХ ст. у Станиславові стягувався собачий податок, а в 1905 році його запровадили в передмісті Княгинин-Колонія.
Станом на 1925 рік власники мусили сплачувати 10 злотих у рік за першого пса, 20 злотих за другого. За третього та наступних псів платили по 30 злотих.
На щенят віком до восьми тижнів податок не накладався. Звільнялися від податку також пси, які сиділи на ланцюгу і охороняли господарство, при умові, що такий пес у господаря був лише один.
До першого квітня кожного року власники псів мусили подати до фінансового відділу магістрату інформацію про своїх улюбленців, сплатити податок і викупити спеціальну бирку, яка прикріплювалася до нашийника тварини. Якщо ґазда певний час приховував, що має пса, пізніше з нього стягували оплату в 20-кратному розмірі.
Якщо власник сплатив невчасно, до оплати додавали пеню в розмірі 4%. В міжвоєнному Станиславові діяв також податок на розваги, який автоматично додавався до ціни квитка. З перегляду фільмів, циркових вистав та вистав кабаре стягувався податок у розмірі 40% від вартості квитка.
До вартості квитків на всі інші розважальні заходи додавалося 20% податку. Зате любителі театру та наукових заходів, таких як лекції чи виступи науковців, демонстрації дослідів, могли трохи зекономити. Податок на ці заходи був лише 10%. На думку місцевої влади, це мало заохочувати публіку активніше відвідувати такі дійства.
Газета «Кур’єр станиславівський» від 8 березня 1925 року.
Олена БУЧИК | 
