У надрах прикарпатського села досі знаходяться незліченні археологічні скарби, які можуть змінити історію… людства. Поміж крутими берегами Дністра, які так і просяться на полотно чи на папір художника, невеличкі пагорби, виблискує банями сільська церковця. Таких сіл на Україні—сотні. Та лише кілька мають історію, що вимірюється… десятками тисяч років. «Тут, де не копнеш — натрапиш на скарб», — кажуть місцеві мешканці, які вже давно нічому не дивуються. Нині нащадки прадавніх жителів Землі, що оселилися у цій місцині мільйони років тому, мріють про відродження прапрадавнього села, туристичні маршрути, кращу долю та більші заробітки. «Дослідження незвиських надр розпочалося з кінця ХІХ століття, — розповідає городенківський краєзнавець Ярослав Левкун, з гордістю демонструючи десятки таблиць із зображенням зубил, пряслиць, загострених палиць і т ін. –Закордонні археологи та історики й вітчизняні мудрі голови відкрили у нас багатошарове поселення. Пізніше з’ясувалося, що один на одному тут розміщувалися пам’ятки доісторичних культур віком десять тисяч (!!!) років. Аналогів настільки багатого населеного пункту в Україні просто немає». У 1930-их роках у Незвиську копали… оксфордські археологи. Обстеження долини Дністра дозволило віднайти десятки археологічних об’єктів. Найбільш цінною знахідкою стали стоянки пізнього палеоліту в урочищах Обіч, Червона гора. Тут віднайдено пам’ятки епох мезоліту, неоліту. За словами пана Левкуна, в неолітичну добу, на території Незвиська мешкали люди, що залишили пам’ятки лінійно-стрічкової кераміки. Ця культура мале значне поширення в Європі: від Рейну до Дністра. Неолітичні поселення знаходилися на правому березі Дністра. У селі знайшли землянку та прадавнє поховання того часу, жіночі статуетки, що свідчать про культ матері. Знайдено й старожитності культури ноа, комарівської, трипільської, черняхівської, скіфської культур, ранньослов’янські та давньоруські скарби. Відкопано прапрадавні житла, більше півтисячі різних глиняних посудин, знаряддя праці, крем’яні вироби, а також кістки мамонта, первісного коня, зайця, вовка. Вік окремих знахідок перевищував сім тисяч (!!!) років. Проте? чимало речей, викопаних e Незвиську, так і залишилися незнаними й малодоступні для огляду вітчизняних дослідників, тому що знаходяться у сховищах Ермітажу та Інституту археології Москви. Частина, на щастя, залишилася у збірнях України та представлена в експозиціях Археологічного музею Національної Академії наук та івано-франківського краєзнавчого музею. Тішить одне, що без згадки про старожитності покутського села немає жодної наукової праці, присвяченої дослідженням від доби палеоліту до ранньослов’янського часу. Незвиські знахідки давно стали хрестоматійними для світової археології. Нині Незвисько — звичайне село, про яке згадують лише тому, що тут можна сплавлятися по Дністру та є чудові краєвиди. Від викопної історії й сліду не залишилося. Старожили з сумом згадують часи коли тут приїжджали десятки вчених, а вони самі брали участь у розкопках. Місця, де колись віднайшли прадавні житла, заросли травою й кущами та виглядають як звичайнісінькі ями. Поблизу пасуться кози, коні, корови й гуси. Сабіна РУЖИЦЬКА, журналіст |
