Ідея відновлення літописного Успенського собору в с. Крилосі Галицького району виникла ще у 90-х роках минулого століття. Проте тоді справа не дійшла до її реалізації. Нині вона отримала нове життя: створено Міжнародний благодійний фонд відновлення Галицького Успенського собору, засновниками якого виступили блаженнійший Святослав (Шевчук), архієпископ і митрополит УГКЦ Володимир (Війтишин), голова Івано-Франківської облдержадміністрації Олег Гончарук, депутати Верховної Ради України Анатолій Матвієнко, Михайло Довбенко та ін., а міський голова Івано-Франківська (роки праці 1998—2006 рр.), народний депутат України 5-6-го скликань Зіновій Шкутяк став виконавчим директором Фонду.
Днями чинні і колишні міські голови Прикарпаття зібрались у Крилосі, щоб висловити і свою підтримку щодо його відбудови. «Як відомо, Успенський собор споруджено у XII ст. за правління одного з наймогутніших галицьких князів — Ярослава Осмомисла, — наголосив З. Шкутяк. — Ідея його відновлення сягає ще 90-х років минулого століття. А в 1997-му була навіть відповідна постанова Кабінету Міністрів, якою було доручено Львівському філіалу реставраційно-проектного інституту розробити проект відновлення цього собору. Проте з певних причин ідею не було реалізовано. Нині вона отримала нове життя. Створено Міжнародний благодійний фонд відновлення Галицького Успенського собору, до складу засновників якого входять блаженнійший Святослав (Шевчук), три митрополити УГКЦ — Івано-Франківський, Львівський і Тернопільський, народні депутати України, громадські діячі, бізнесмени. Я є прихильником цієї ідеї. Успенський собор потрібно відновити передовсім тому, що залишилися його фундаменти, які свідчать про те, що 900 років тому тут був храм. Славетний князь Ярослав Осмомисл за понад 30 років свого правління значно розширив володіння Галича, створив могутню державу, на яку зважали всі його сусіди».
За словами З. Шкутяка, відновлення собору також слугуватиме об’єднавчим чинником для християнства. На його переконання, якщо храм було побудовано, то в ньому завжди потрібно хвалити Бога. Отож треба його відновлювати, а історія Галича має стати повчальною і для нинішніх державотворців. Сам фундамент собору, наголосив З. Шкутяк, потрібно музеєфікувати, а до розробки проекту відновлення храму треба підійти з дотриманням наукових і сакральних принципів.
Міський голова Галича Орест Трачик також вважає, що храм має бути відновлено, оскільки він був місцем паломництва Галицької держави, її духовним центром. Та все ж старий фундамент треба залишити таким, яким він є, переконаний О. Трачик. Міський голова Тисмениці, доктор історичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника Степан Сворак наголосив: «Перед нами колиска нашої давньої історії, колиска Галицького князівства, колиска Української держави.
Адже об’єднання Галицької і Волинської земель дало нам величезну Галицько-Волинську державу, до складу якої входили і Київ, і територія за ним. Я переконаний, що треба відновити сторінки нашої історії. Якщо не ми, то хто? Це лозунг Степана Бандери. Потрібно відбудувати, але це має бути науково обгрунтовано. Фахівці мають детально дослідити та вивчити українські і європейські джерела, щоб достовірність спорудження собору була стовідсотковою. Моя позиція щодо цього питання полягає в тому, що відновлення історичної правди — це справа нашої честі, справа нашого патріотизму, справа будівництва нашої України». За прогнозами С. Сворака, за відповідного фінансування для того, аби належним чином вивчити джерела, науковці Прикарпаття (які мають серйозні напрацювання) за рік можуть підготувати проект для відбудови Успенського собору.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного заповідника «Давній Галич» Андрій Стасюк не підтримує ідеї відновлення Успенського собору: «На моє наукове переконання, немає можливості відбудовувати Успенський собор, оскільки після того, як він розвалився, наші предки перебудували з нього меншу церкву Успіння Пресвятої Богородиці, уклався певний історико-рельєфний план XVI—XIX ст., який нині є гармонійним. Тому відбудовувати на літописних Успенських фундаментах собор, не знаючи, як він виглядав, яку мав кількість вікон, якої вони були висоти, скільки було бань, якими були галереї тощо, не можна, оскільки це не є загальноєвропейською практикою. На жаль, немає графічних зображень Успенського собору, а якщо і є, то їх потрібно шукати. Це була б не відбудова, а побудова нового собору. Порушувати питання про відновлення Успенського собору в такому контексті некоректно з наукової точки зору. Фундаменти Успенського собору передовсім потрібно консервувати і музеєфікувати, адже це пам’ятка загальнонаціонального, загальноєвропейського значення. Без проведення цих першочергових заходів не може бути мови про якусь відбудову чи, радше, побудову собору».
Нагадаємо, що в травні в Івано-Франківській облдержадміністрації відбулася нарада, присвячена обговоренню питання відновлення кафедрального Успенського собору, під час якої її чільник Олег Гончарук зазначив, що в питаннях духовного відновлення Прикарпаття є підтримка Президента України Петра Порошенка, та наголосив, що потрібно все зробити для «відбудови і створення духовної Мекки».
Однак багатьох українських істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців обурила ця ініціатива. Невдовзі після наради в Івано-Франківській облдержадміністрації з приводу відбудови історичного храму відбулася ХIV Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України», на якій науковці підписали резолюцію, котрою висловили свій протест щодо відновлення Успенського собору в с. Крилосі. Серед її підписантів — голова оргкомітету конференції, директор інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доктор історичних наук, професор Микола Литвин, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри архітектури та реставрації інституту архітектури національного університету «Львівська політехніка» Микола Бевз, доктор історичних наук, декан гуманітарного факультету Українського католицького університету Ігор Скочиляс, директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Тарас Возняк, доктор історичних наук, керівник Центру регіональної історії Галичини інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України ігор Чорновол, науковий співробітник відділу археології інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат архітектури Юрій Лукомський та ін. «Ми, учасники ХIV Міжнародної наукової конференції «Археологія заходу України», делеговані науковими центрами п’яти європейських держав, з тривогою й обуренням сприйняли рішення наради 7 травня 2017 року, зініційованої Івано-Франківською облдержадміністрацією (голова О. Гончарук), Галицькою районною адміністрацією (голова М. Попович) і районною радою (голова П. Андрусяк), про відбудову в с. Крилосі Галицького району Івано-Франківської області літописного давньоруського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці (ХII ст.)», — наголошено в резолюції. На їхню думку, проведені на сьогодні історико-архітектурні дослідження св. Успенського давньоруського собору в с. Крилосі біля Галича не дають достатньої інформації для відтворення цієї пам’ятки в натурному вигляді: «З юридично-правових підстав відбудова згаданого собору була б кричущим порушенням міжнародних пам’яткоохоронних хартій, починаючи від Венеційської (1967) і закінчуючи Ризькою (2000), які ратифіковані Україною. Останнє археологічне розкриття літописного св. Успенського собору в с. Крилосі провів науковий співробітник відділу археології інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України кандидат архітектури Ю. Лукомський у другій половині 90-х рр. удруге (після розкопок під керівництвом директора Музею НТШ Ярослава Пастернака у 1936—1938 рр.). Результати досліджень цієї унікальної давньоукраїнської святині введено до наукового обігу і за проектом передбачено лише повну консервацію і музеєфікування розкритих давньоруських фундаментів».
«Відбудовувати Успенський собор не можна і з ансамблевих причин, оскільки це спотворить нинішній історико-архітектурний ансамбль (який сформувався впродовж ХVI-ХIХ ст. і який творять каплиця Св. Василія на фундаментах літописного собору, св. Успенська церква поруч з цими фундаментами та прилеглі митрополичі палати), що є порушенням не лише названих пам’яткоохоронних конвенцій, а й чинного законодавства України», — йдеться в резолюції.
А ще науковці застерігають, що відбудовувати Успенський собор не можна з технічних причин: «Запевнення чинної влади Івано-Франківщини, що «...сучасні будівельні технології дозволяють без шкоди існуючим фундаментам здійснити їхню музеєфікацію під скляним саркофагом для загального огляду, а вже сам собор спорудити над ним, як надбудову», слід сприймати як крайню некомпетентність у цій сфері та ігнорування існуючих будівельно-реставраційних можливостей. Адже внаслідок першої спроби «відбудови» літописного св. Успенського собру в с. Крилосі у 1999 р. і внаслідок нереалізації проекту консервації (НЗ «Давній Галич») рештки фундаментів собору сильно ушкоджені і потребують захисту. Накриття їх павільйоном з бутафорним важким верхом так чи інакше призведе до руйнування збереженої автентики у процесі будівництва (вібрації, навантаження суміжних ділянок, динамічні навантаження від будівельних робіт), а потім — через пересихання у павільйоні». Учасники конференції закликали припинити «будь-які спроби незаконної (з огляду на міжнародне й українське пам’яткоохоронне законодавство) відбудови давньоруського кафедрального собору ХII ст. у с. Крилосі, а фактично — новобуду, який забере у всіх інваріантність візій та знищить автентичну субстанцію дощенту і безповоротно».
Доктор історичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника, депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович прокоментував ініціативу відновлення Успенського собору для газети «Галичина»: «На жаль, ідея відбудови Успенського собору відкидає нас у середньовіччя. Висновки науковців про відсутність достатньої інформації для відтворення цієї пам’ятки в натурному вигляді, спотворення нинішнього історико-архітектурного ансамблю, складність реалізації проекту з технічних причин мали б остудити голови ініціаторів відбудови.
Однак у діях влади ми бачимо прояви як мінімум невігластва. Та слід нагадати, що в області перебувають у критичному стані багато цінних пам’яток церковного зодчества, і вони можуть докласти свої розум і ресурси до реставрації історичної спадщини, яка вже благає про допомогу. Одночасно вітається розвиток культурно-духовного центру в Галичі, але для цього можна побудувати новий величний собор без руйнації історичного минулого».
Оксана Процюк |
