Ользі Шиян з села Гошів Долинського району у грудні виповниться 80 років. Вона як зараз пам'ятає той день, коли її батька Павла вивели з хати, не давши повечеряти, та розстріляли.

То був вечір 27 травня 1947 року. Родина сіла вечеряти, серед них і маленька Ольга, аж ось у вікно постукали. На вулиці стояв капітан військ МДБ-КДБ Мирон Зборик "Орленко", який і вивів голову сім'ї за двері. Того дня чоловік так і не повернувся, а вже 28 травня рідних чекала жахлива звістка — батька вбили. З 1994 року Ольга Шиян всіма можливими способами намагалась дізнатись правду, адже по селу ходили чутки, що її батько, станичний харчовий, видав криївку. За це його і стратили, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Бліц-Інфо".

"Ми сиділи в дідовій хаті, семирічна я колисалася з малим. Сіли їсти і хтось постукав у вікно. То був "Орленко". Ми сказали татові сховатися за двері, а він каже: "Ховався від москалів, так ще й тепер від "Бандерів". Наступного дня дівчина ще одного вбитого хлопця їхала фірою за дровами і приїхала до нас з капелюхом і сказала, що її хлопця та нашого тата вбили і кинули в обрив. Тієї днини маму і старшу доньку, 12 років, повезли на протоколи до Витвиці. І так з 1947 до 1984 року приїжджали з КГБ до нас", — пригадує прикарпатка.

Жінка не вірить, що тато міг бути зрадником, тож неодноразово шукала підтвердження у різних органах. У перший час з'ясувати це не вдалось, адже родина знаходилась "під обстрілом" КДБ, але з воскресінням незалежної держави, крига рушила. У 1994 Ользі Шиян прийшла відповідь на запит від Долинського районного відділу СБУ, де вказали, що дані про співпрацю її батька з органами НКВД відсутні.

Де похований чоловік — досі ніхто не знає, тож жінка звернулась до комунального підприємства "Пам'ять" з Івано-Франківська, яке займається пошуком та перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів. Ольга Шиян розповіла, що у лісі поблизу села Міжгір'я встановлений хрест. Місцеві мешканці розповідають, що саме там може бути похований її батько.

"Люди знають, хто поховав мого тата. То мешканець села, він сам витягнув з обриву мого батька та ще одного хлопця і переніс у поле, аби поховати. Згодом встановив і березовий хрест, але зараз на тому місці вже стоїть металевий. Той чоловік міг би багато розповісти, але має втрачену пам'ять. Я точно знаю, що мій батько там похований, але хочу належно його перепоховати",— ділиться жінка.

Зараз поле, де знаходиться поховання, заросло деревами. Добравшись туди, пошуковці приступили до роботи. Працівники КП "Пам'ять" розкопали яму глибиною майже півтора метра. Втім, поховання не виявили. Історики відмітили на карті координати поховання та планують повернутись сюди для продовження пошукових робіт.

"Колись ховали людей на глибині 40 чи 60 сантиметрів. Тут ми прокопали на 1 метр 20 сантиметрів і нічого не знайшли. Помітно, що раніше тут не копали, адже глина не перемішана. Перший шар - звичайна глина, другий — синя, далі йде жовта. Можливо, цей хрест встановили символічно, а саме поховання знаходиться поряд, але не тут. Потрібно більше людей долучити до роботи, або ж перевірити територію за допомогою трактору", — пояснює працівник підприємства Андрій.

Ольга Шиян дуже просить пошуковців допомогти їй віднайти могилу батька, адже той часто приходить уві сні та просить навідати його. Жінка здаватись не збирається і наголошує, що до останніх днів свого життя шукатиме тата.