Власне стільки фотографій вмістив новий фотоальбом Володимира Дідуха про Галич, який нещодавно побачив світ у видавництві «Місто НВ». Тримаю у руках книгу, яка ще пахне свіжою поліграфічною фарбою. А на душі уже з’являється якийсь незвіданий трепет. Чому? А тому, що це книга про Галич. І це не просто книга, це новий фотоальбом знаного на Прикарпатті журналіста, майстра пера і талановитого фотомитця Володимира Дідуха. Його погляд на Галич через фотооб’єктив вражає. Це дійсно праця не одного дня, це частина життя, це вагомий слід, який автор залишає після себе. Новий фотоальбом-путівник заступника генерального директора Національного заповідника «Давній Галич», заслуженого журналіста України Володимира Дідуха має назву «Галич давній і сучасний». Ці два поняття у нашому славному місті так тісно переплелися, що іноді важко буває відділити одне від другого. Сучасне, у буквальному значенні цього слова, ніби виростає із минулого, або стає його невід’ємною складовою. І в цьому плані головне, що є Галич, а все інше – лише згусток інформації та зібрання артефактів. Саме тому таке бачення є універсальним. Бо, як не дивно це звучить, але про давній Галич ми дізнаємося за сучасними спорудами. Візьмемо, до прикладу, Галичину могилу, Княжу криницю, оборонні укріплення навколо Успенської церкви у Крилосі чи відбудовану вежу Галицького замку. Усі об’єкти з різних ракурсів подані у книзі. І вони приваблюють своєю архітектурною «реконструкцією під старовину». Зрештою, для відвідувачів Галича, особливо тих, які їдуть з туристичною метою, не так важливо, якою є ця споруда – давньою чи відбудованою. Важливо те, що вона милує око, тобто є свого роду дивоглядом. Гадаємо, що не менш цікавим об’єктом була б, скажімо, відновлена церква Св. Пророка Іллі біля знаку «Меч і Рало», а якщо б там розмістити будівлі невеликого монастиря – цьому місцю, що поруч з Музеєм народної архітектури і побуту Прикарпаття, ціни б не було. А фундаменти, на жаль, майже нікого не цікавлять, окрім науковців, і то останні нерідко дуже скептично дивляться на такі речі, як трасування залишків старовини. Але повернемося до книги. Історію Галича автор, як кажуть, тримає на пульсі часу. Новітні події у розповідях мають паралелі із минулим. Є у фотоальбомі розділи, що подають інформацію про археологічну виставку та про перебування у Галичі-Крилосі патріарха УГКЦ Блаженнійшого Святослава (Шевчука). Широко представлена у книзі панорама околиць Галича – чи не усе порубіжжя колишньої столиці. Читачі книги мають можливість заочно відвідати Козину та Пітрич, Єзупіль, Сілець, Духову криницю, помилуватися краєвидами, здійснюючи мандрівку селами, що колись входили до складу давньої столиці – Викторовом, Комаровом, Залуквою, переправитися на лівий берег Дністра і побувати у Більшівцях, Бишеві, Маріямполі, Кукільниках. Якісний кольоровий друк чітко відтворює визначні перлини кожного з перелічених населених пунктів. Фотоальбом насичений деталями, які гарно вписуються у сторінки видання. Видно, що автор і дизайнер плідно попрацювали над макетом книги, і саме тому вона вартує найкращих слів. Зауважимо, що фотоальбом В. Дідуха «Галич давній і сучасний» є двомовним. Це новий вищий рівень, який взяв для себе автор. Адже знаємо, що Галич у часи середньовіччя був відомим в усіх тогочасних країнах. То чому б тепер не заявити про нього на всю Європу? Хоча, звичайно, щоб вийти на європейський рівень, Галичу потрібно іще дуже багато зробити. Загалом видно, що книга зроблена з великою любов’ю. Для автора Галич – це не тільки рідне місто, з яким він, уродженець Львівщини, пов’язав свою життєву і трудову біографію. Це уламок тієї величезної незвіданої Атлантиди, ім’я якій «Історія землі Галицької». Кожен, хто поселявся тут, старався, виконуючи заповіт предків, щось корисне зробити. Хтось будував будинки, хтось садив сади, а хтось писав книги. Але будинки руйнувалися, сади старіли, а книги залишалися на віки. Дуже сподіваємось, що такою буде і доля цієї книги. Вона є чудовим подарунком галичанам у рік 1115-ої річниці від часу першої письмової згадки про Галич. Шкода тільки, що вийшла вона, як на мене, мізерним тиражем – всього тисяча примірників. Хоча це означає, що «раритетність» уже найближчим часом їй забезпечена. Але так хочеться, щоб про Галич читали і знали усі, і не тільки у нас, в Галичині (бо ж від Галича ми – галичани), а й по свій Україні та далеко за її межами. Подібні видання мають змогу долати кордони і стати представницьким елементом у відносинах між країнами і людьми. В такому разі усі зможуть побачити, яким був і є наш Галич. Отож запрошуємо усіх у таку цікаву і змістовну подорож Галичем, його довкіллям та природними ландшафтами. Формат книги, можливо, трохи не альбомний, зате компактний. А взагалі, як говориться, головне зміст, а не форма. Тому, без перебільшення, можу запевнити усіх, хто придбає таку книгу для своєї домашньої бібліотеки, залишиться задоволеним. У цьому я вже переконався, тепер того ж і вам бажаю. Іван ДРАБЧУК, історик |
