Днями Палац Потоцьких перейшов у власність громади Івано-Франківська. З одного боку, це позитивний момент, адже раніше зачинена територія потенційно стане доступною для жителів міста. А з іншого – це велика відповідальність для міської влади щодо використання території палацу, який в подальшому міг би стати каталізатором для розвитку туризму, осередком культурного та інтелектуального середовища Івано-Франківська.

Культурно-історична зона

Міський голова Руслан Марцінків розповів, що підприємець Олег Бахматюк офіційно та безоплатно передав Палац Потоцьких у власність територіальної громади міста Івано-Франківська за договором пожертви, уже навіть оформлене свідоцтво на право власності. На утримання палацу необхідно буде виділяти кошти з міського бюджету. Окрім внутрішніх коштів, міська влада планує залучати й зовнішні. «Можливо, звернемося до польської сторони посприяти у відновленні пам’ятки, або це будуть певні грантові проекти. Місто не потягне такий великий проект. Але важливо, що Палац Потоцьких буде культурною, історичною зоною для франківців», – зауважує мер.

З обіцяного міським головою тут буде сцена, можливість виставляти експозиції, проводити різноманітні заходи, театральні постановки, тобто цікава локація для жителів міста. Наразі ще зарано визначати остаточне призначення пам’ятки – обговорення цього питання займе певний час. Територію слід впорядкувати, використовувати її для проведення різноманітних заходів, а за той час визначити, що там має бути, зазначає пан Марцінків.

«Альтанка перед Карпатами»

Професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, історик, депутат Івано-Франківської облради Сергій Адамович вважає, що територія Палацу Потоцьких є дуже цінною. На його думку, небагато міст можуть похвалитися фактично осердям міста, яке ще може бути об’єктом дослідження. Місто має грамотно підійти до використання такого ресурсу, залучивши до цього процесу громадськість. Але домінантне значення тут повинні мати науковці, тому що цей об’єкт значною мірою визначає розвиток міста з точки зору туристичної привабливості. «У першу чергу слід говорити про археологію, дослідження історії, це створить базис для туристичної привабливості», – наголошує науковець.

Унікальність пам’ятки в тому, що вона представляє різні історичні періоди. Один із корпусів – періоду заснування міста за часів правління Польщі. Є також австрійські корпуси, які репрезентують Річ Посполиту, а ще будівлі з часів радянського періоду, коли там дислокувався госпіталь. Цей об’єкт можна розглядати як палацовий комплекс, який довершує Івано-Франківськ як унікальне місто, або як один із перших в Європі лазаретів.

У реставрацію пам’ятки варто вкладати кошти, можна також залучити міжнародні грантові ресурси. А ще можна використовувати бізнес, який буде зацікавлений в оренді території. У будь-якому випадку ця території повинна жити. От, наприклад, уже двічі тут відбувався фестиваль, це має продовжуватися й надалі. Не варто забувати, що певний час тут будуть проводитися археологічні дослідження, адже мало яке місто нині має таку скарбницю. Поки будуть розроблятися проекти реставрації, проводитися наукові дослідження, триватиме пошук грошей, територія може жити фестивальним життям.

«На місці міської влади я б не займався маріонетковими речами, як-от відновлення фасадів, та деякими іншими дрібними ремонтами, а вклав би усі кошти в цей унікальний об’єкт, де є частини оборонних споруд, довкола якого можна створити міфологію. Для Франківська, який поки що є лише «ворітьми в Карпати», цей об’єкт може стати, як мінімум, «альтанкою під Карпатами», – висловлює думку пан Адамович.

У кожного об’єкта своє «обличчя»

Громадська активістка, авторка ініціативи #ФранківськЯкийТребаБерегти Марія Козакевич вважає, що Палац Потоцьких для Івано-Франківська – це дуже велика цінність. І самі будівлі, і територія з парком. Тож до питання його реконструкції та розвитку слід підійти дуже виважено, мудро і комплексно – це питання не одного дня і навіть не одного року.

«Тут необхідно скласти план дій. Одним із перших кроків мають бути археологічні розкопки. Ми знаємо, що довкола палацу вони проводилися, на самій його території досліджень ніколи не було. А це величезний культурний пласт, який треба дослідити. Фахівці мають з’ясувати, яка будівля піддається реставрації, а яка – в поганому стані», – зауважує активістка.

Наступним має стати історичне, культурне, архітектурне дослідження самої території та будівель палацу в архівах Відня, Кракова та інших європейських міст. Цей об’єкт цікавий тим, що тут є будівлі з різних історичних періодів, кожен з них має своє обличчя. Тож важливо це показати, наголошує Марія Козакевич. Але не менш важливим є те, щоб на території Палацу Потоцьких було і місце розвитку для дітей, і можливість проведення дозвілля для дорослих.

Серце міста

Історик та політолог Мирослав Кошик вважає, що Палац Потоцьких має не так історичну цінність, адже будівлі там відносно нові, як, скоріше, це знаковий об’єкт, серце міста. Він каже, що будівлі у доволі поганому стані, тож наразі невідомо, чи можливо їх відреставрувати. Зрештою, якщо не відновлювати будівлі, вони скоро самі впадуть, а потім може вийти так, що територію просто забудують. Тож якщо можна ці споруди відновити, варто це робити.

«Імовірно, тут слід створювати майданчик для проведення культурних заходів. З іншого боку, палац занадто великий, щоб це був лише культурний об’єкт. Там немає будівель, які могли б послужити залами для концертів та виступів, для музею місця також забагато. Можливо, там варто створити рекреаційну зону, єдине, щоб її не заклали бруківкою», – розмірковує пан Кошик.

На його думку, по периметру палацу можуть бути магазини з сувенірами або ж туристично-інформаційний центр. Містові також бракує ще одного кінотеатру, це було б прекрасне місце для його створення. Або ж можна облаштувати ще один сквер з кафе, магазинами, щоб тут збиралися люди.

А ще історик наголошує, що територія палацу має неабияку археологічну цінність, там можна знайти багато чого цікавого. Але розкопки повинні проводитися системно і лише фахівцями у цій сфері, щоб не пошкодити те, що є.

Середовище для ідей

Викладач кафедри архітектурного проектування, член Національної спілки архітекторів України Володимир Гайдар відзначає позитивний момент, коли нарешті комплекс, від якого починалося місто, став надбанням громади міста. Від початку свого існування територія Палацу Потоцьких була закритою, і лише тепер вона перейшла у власність міської громади, що, на думку архітектора, є абсолютно правильним та логічним.

Наступне питання в тому, як палацом будуть розпоряджатися, зауважує пан Гайдар. Не варто думати, щоб його негайно під щось пристосувати. Важливо не прийняти поспішних рішень, які в подальшому можуть зашкодити комплексу. Реставрація має сприяти збереженню комплексу, а також його середовища, споруд, атмосфери.

«До всього слід застосовувати науковий підхід: обстеження, археологічні роботи, архівні дослідження. Адже у нас немає жодної інформації про цей комплекс у той час, коли він був палацом. Є певні картографічні дані, але вони неповні. Говорити про гіпотетичні реконструкції не варто – слід проводити серйозні архівні пошуки», – наголошує фахівець.

Паралельно з дослідницькою роботою споруди палацу необхідно виводити з аварійного стану, усувати джерела негативного впливу. У деяких місцях є підмокання фундаменту, десь руйнуються стіни, тож споруди треба законсервувати, щоб можна було приймати подальші рішення.

У майбутньому Палацу Потоцьких, на думку архітектора, має бути культурно-мистецьким об’єктом. Сюди також варто додати наукову складову, проведення науково-практичних конференцій, семінарів, обмін досвідом. «Тут має бути точка доступу науки і практики, науки і мистецтва, таке середовище, яке має формувати ідеї для розвитку різних напрямків. А ще воно переплітатиметься з культурно-мистецькими заходами, які варті такої цінної території», – вважає Володимир Гайдар.

За його словами, треба також розуміти, що проект цей довгостроковий, тож слід налаштуватися на довгу віддачу. Ні за рік, ні за два він не запрацює повноцінно – це скрупульозна праця п’яти-десяти років. Це місія, яку місто має виконати, чи інвестиція в майбутнє, яка покаже справжнє відношення до речей.

Ірина ФЕДОЛЯК