9 квітня 2015 р. було прийнято Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». Він визнає учасників боротьби за незалежність України у XX столітті головними суб’єктами боротьби за відновлення державності; також, закон надає їм право на соціальні гарантії, пільги або інші виплати. Сам порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність затверджено постановою Кабінету Міністрів України 10 липня 2019 р. за №604.
Процедура отримання статусу дещо тривала в часі і передбачає співдію та отримання необхідних довідок та рішень від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, органів пенсійного та соціального забезпечення.
На початку 2021 р. на Івано-Франківщині проживали 168 осіб, учасників ОУН – УПА. Кожен з них своїм життям, стражданнями заслужив відповідне шанобливе ставлення співгромадян та держави. На жаль, ймовірно, більша частина з них ніколи не зможе реалізувати свої права, які гарантовані їм цим законодавчим актом – оскільки сподіваються на те, що держава забезпечить їм автоматичне надання статусу та передбачені законом пільги. Самостійно цього вони не зможуть здійснити – з огляду на свій вік та здоров’я. А час невпинно йде…
25 лютого 2021 р. у м. Києві відбулося засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсій окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах.
На цьому засіданні заслухано справу членкині ОУН, репресованої, учасниці ОУН – УПА, мешканки с. Ямниці Курської (Савчак) Ганни Андріївни і на основі наданого пакету документів, за результатами обговорення та на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», комісія одноголосно надала подавачу статус учасника бойових дій. Слід зазначити, що надання такого статусу для учасників ОУН - УПА з Івано-Франківщини, на державному рівні, згідно вищезгаданого закону, здійснено вперше.
Кілька слів про підпільницю, яка отримала цей статус за свою життєву позицію у 1940 – 50 – их рр. ХХ ст. Курська (Савчак) Анна Андріївна народилась 1 вересня 1927 р. в с. Ямниці. Її батьками були Савчак Андрій Миколайович та Савчак (з Гєрушинських) Марія Євстахіївна, які займались рільництвом. Окрім неї в сім’ї був старший брат Юрій (в УПА псевдо «Арій», загинув в 1946 р. на Долинщині) та молодший брат Василь (вчителював у селах на Тисменниччині). Навчалась з 1934 р. в Ямницькій школі. В 1943 р. закінчила Станіславську торговельну школу. Після закінчення школи з серпня по листопад 1943 р. була бухгалтером інфекційної лікарні.
До Юнацтва ОУН належала з січня 1942 р. Рекомендацію на вступ дав Катамай Микола Олексійович. Виконувала обов’язки виховниці в підпільному Пласті, який на той час діяв під назвою Виховних Спільнот Української Молоді. З жовтня 1942 р. до осені 1943 р. була зв'язковою окружного провідника «Байди». В зв’язку з загрозою арешту (в Ямниці було заарештовано кілька членів мережі ОУН) вимушена перейти в підпілля. Відбула ідеологічні вишколи в с. Бринь Галицького району (влітку 1943 року під проводом «Степової»).
Отримавши необхідну підготовку проводила подібні вишколи в с. Виноград Коломийського району, Парищі Надвірнянського району з членами Юнацтва ОУН. Восени 1943 р. пройшла вишкіл медсестер в Галицькому районі (с. Крилос) під керівництвом «Мотрі». Згодом направлена в Косівський район, де готувала санітарок для УПА (в селах - Шешори, Рожнів, Прокурава).
З липня 1944 р. виконувала обов’язки секретаря повітової провідниці Мицько Марії Антонівни (псевдо «Оришка»). Основною працею було оформлення інформаційних зведень з району для окружного проводу. Праця відбувалась по селах Іваниківка, Чукалівка, Підпечари, Підлужжя.
Пізніше виконувала доручення окружного провідника «Всеволода». Зокрема, друкувала на машинці (у Дмитраша Антона в с. Ямниця на подвір’ї знаходився окружний штаб). Подругами по підпіллю були Катамай Анна та Клюба Марія (Ямниця), Левицькі Оля і Мирослава, Фодчук Ліда, Грицуляк Анна (Станіслав).
Влітку 1945 р. отримала дозвіл легалізуватись. Для конспірації отримала в сільській раді фіктивну справку про прописку в Ямниці (під прізвищем - Савчак Марія Миколаївна). Священник видав відповідну справку про народження, а директор школи Ткачук Кирило видав справку про закінчення семирічки. Завдяки цьому поступила на дев’ятимісячні педагогічні курси у Станіславі. Змогла отримати тимчасовий паспорт. Провчилась до лютого 1946 року і була заарештована НКВС.
Арешт відбувся 8 лютого 1946 року. Звинувачення - за співпрацю і участь в збройному підпіллі. Сиділа в Станіславській тюрмі. Слідство вів Губанов Олексій. Основними методами слідства були допити. Суд відбувся в червні 1946 р. і дав присуд на 10 років виправних робіт за статтями 54.1 «а», 54.11. (зрада Батьківщини, групова). У Львові Савчак Анна провела три тижні у карантині; з них один тиждень, як ув'язнена в карцері.
Арештованих везли по етапу: Станіслав - Львів – Кіровська область Кайський район (Вятлаг). У Вятлагу перебувала з 1946 р. по 1951 р. Валила ліс, працювала на будівництві залізниці.
За слабким станом здоров’я переведена в Мордовію. Працювала на швейній фабриці табору Дубравлаг (станція Потьма, посьолок Явас) до квітня 1955 р. В квітні 1955 р. відправлена на поселення в Новосибірську область. Працювала в колгоспі, на молокозаводі.
У 1955 р. на поселенні вийшла заміж за репресованого. В 1956 р. звільнена від висилки і приїхала в Ямницю. Влаштувалась прибиральницею в школу. Працювала на різних роботах, паралельно здобувала освіту.
З 1961 р. і до пенсії працювала бухгалтером на цементно – шиферному комбінаті.
Вийшла заміж. Виховала двох доньок. Бабуся трьох внуків і двох правнуків.
Не дивлячись на похилий вік і слабке здоров’я приймала активну участь в політичному житті держави. Зокрема, чотири рази їздила пікетувати Верховну Раду України (радянського скликання). Це було під час проголошення незалежності України (24.08.1991 р.), підняття прапора над ВР України (2.09.1991 р.). Реабілітована прокуратурою Івано-Франківської області 13.05.1992 р., визнана учасником ОУН – УПА на місцевому рівні 02.02.2018 р. За боротьбу в підпіллі нагороджена почесною грамотою Всеукраїнського Братства ОУН – УПА.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України
Додаток.
Приговор
именем Союза Советских Социалистических республик
1946 года июня 14 дня, военный трибунал войск министерства внутренних дел Станиславской области, в закрытом судебном заседании, в гор. Станиславе, в составе: председательствующего майора юстиции Ромащенко, членов: майоров Слуцкого и Кемункина, при секретаре л-нте Берестецком, рассмотрел дело по обвинению Савчак Анны Андреевны, 1927 г. рождения, уроженки с. Ямница Станиславского р-на, и области, жительницы г. Станислав, из крестьян – бедняков, украинки, беспартийной, с образованием за 9 классов, незамужней, несудимой, в совершении преступления, предусмотренного ст. ст. 54-1 «а» и 54 – 11 УК УССР.
Установил:
Савчак Анна Андреевна, проживая на временно оккупированной немецкими захватчиками территории в г. Станиславе, в июле месяце 1942 г. добровольно вступила в молодежную организацию украинско – немецких националистов «юнаков» в которой состояла под псевдонимом «Вира».
Будучи участницей ОУН «Юнаков» по заданию руководителя оуновского подполья, Катамай Николая и звеньевой молодежной ОУН – Левицкой Ольги изучала различную антисоветскую националистическую литературу, регулярно посещала сборища, проводимые в доме Левицкой.
Как активная участница ОУН, осенью 1943 г. перешла на нелегальное положение и в ноябре 1943 года руководством оуновского подполья была послана на медицинские курсы в село Крылос, Галичского р-на, где прошла двухнедельную подготовку инструкторов для банд УПА.
В марте месяце 1944 г. вместе с руководительницей Косовского повитового провода ОУН «Дариной» и районным руководителем «Крук» организовала в с. Шешоры десятидневные курсы по подготовке санитарок для банд УПА и руководила указанными курсами.
Перед приходом Красной армии в Косовский р-н руководством ОУН была переброшена в Станиславский р-н, где установила связь с повитовой руководительницей ОУН Мицко Марией – «Оришкой», которая в июне м-це 1944 г. назначила ее организационным референтом 3-го районного провода ОУН женской сетки, а затем секретарем повитового провода ОУН.женской сетки, а затем секретарем повитового провода ОУН. Являясь референтом районного провода ОУН, имела связь с руководителями оуновского подполья «Ражан» и «Легей».
Как секретарь повитового провода получала из нижестоящих звеньев ОУН отчеты о прибытии в село войск Красной Армии, работников МВД, МГБ и проводимых ими мероприятиях, о чем информировала руководство окружного провода ОУН. Осенью 1945 г. в целях скрытия своей преступной деятельности от органов советской власти, приобрела фиктивные документы изменив свое имя и отчество.
На основании изложенного, ВТ признал Савчак виновной в совершении преступления, предусмотренного ст. ст. 54 – 1 «а» и 54 – 11 УК УССР. Руководствуясь ст. ст. 290 – 297 УГК УССР приговорил:
Савчак Анну Андреевну, на основании ст. 54 – 1 «а» УК УССР лишении свободы, с отбыванием в ИТЛ, сроком на десять (10) лет с поражением в правах по п. п. а, б, в ст. УК УССР сроком на пять (5) лет, без конфискации имущества за отсутствием такового у осужденной.
Срок отбытия меры наказания, с зачетом предварительного заключения, Савчак исчислять с 8 февраля 1946 года.
Приговор окончательный, обжалованию не подлежит.
Председательствующий Ромащенко
Майор юстиции | 
