Далеке минуле завжди оповите  таємницями. Ще здавна  усі фортифікаційні споруди приваблювали до себе дослідників, аби розгадати клубок загадок, які розчинилися у стінах  замків, фортець. Чого лише вартують твердині нашого краю, котрі зберігають у глибоких надрах, до яких нікому немає доступу, свої таємниці. Тільки народна пам’ять у легендах і переказах оповідає нам про заховані у них скарби чи якісь інші загадкові явища, наприклад, привиди чи ще щось. Чимало таких оповідань шириться довкола підземель  Галицького замку. 
Один із переказів розповідає про малого хлопчика, котрий одного разу зайшов у якийсь підземний хід і пропав. Усі його шукали, але даремно. Та через кілька днів він появився і повідав, що був усередині гори, яка має багато лабіринтів  і розказав про чисельні скарби, якими вона наповнена. В оригіналі розповідь, яка наведена у книзі С. Пушика «Галицька брама», стосується Крилоського городища. Однак, якщо на неї подивитися з іншого боку, то вона  цілком могла б підійти і до підвищення, на якому у середньовіччі було зведено Галицький замок. Адже у самому місті над Дністром ще досі мешкають старожили, які малими хлопчаками (як той, що пропав) чи уже дорослішими, залазили у численні  підземелля, які є під Замковою горою.На жаль, досі науковці до тих замкових підземель не дістались. Але історична наука про їх існування говорить ствердно. Будівництво кам’яних фортифікаційних споруд на теренах нашого краю з різними перебудовами, переоблаштуваннями велися впродовж кількох століть. Замки чи фортеці  носили стратегічне значення, а якою була роль підземель? Більшість  наземних та підземних фортифікацій будувалась у нас протягом XVI- першої половини XVII ст. Це пояснювалось прикордонним становищем краю і постійними набігами агресивних сусідів з півдня. Таким чином, перша функція підземель – захисна. З початком будівництва мурованих замків роль і значення підземних споруд значно збільшились. Підземелля стали одним з важливих атрибутів системи оборони. Плани багатьох середньовічних замків збереглися, проте шукати на них схеми підземних ходів нема сенсу. Причина – секретний характер ходів. Про їхні напрямки і виходи на поверхню знала надзвичайно обмежена кількість осіб. Ходів було один або кілька і, як правило, сягали вони на незначну відстань, щоб у разі небезпеки власники замку могли ними скористатися втечею. Починались вони, зазвичай,  із потаємної кімнати власника замку. До захисної функції додалась ще і військово-стратегічна. Люди почали зводити укріплення за всіма правилами фортифікації та  прокладали підземелля. Деякі з них використовувались як схованки, в інших розташовувались льохи для довготривалого зберігання продуктів харчування, камери для ув’язнених, арсенали зброї, пороху, військової амуніції, трофеїв, котельня для обігріву житлових споруд у холодну пору року, архів, у якому зберігалися актові і боргові книги, документи, щоденні записи, кореспонденція. Таким чином підземелля виконували ще й  унітарну функцію для тієї споруди, під якою розміщувалися. Дійсно, у давні часи, а це переважно XV-початок XVII століття, перш ніж спорудити чи то житловий будинок, чи церкву, чи, тим паче, замок, зводили двоповерхові підвали.  Так було і в Галичі. Замок тут будувався на  мисі Надлуквинської височини на природному підвищенні, де у княжі часи стояв літописний двір боярина Судислава. Проте, якщо ця споруда була дерев’яною, то замок зводився із цегли та каміння. Особливість його побудови полягала у тому, що використовували природний схил, який не зазнав антропогенного впливу у княжу добу, а змінив свій вигляд лише при побудові замку. Справа у тому, що за планом спочатку відкритим способом зводились підземелля замку, які пізніше засипались землею, що вибиралась із рову зі східного боку. За рахунок цього піднявся схил та й замок виріс на  вражаючу висоту.  В історичній літературі маємо чисельні звістки про підземелля Галицького замку. Ось окремі з них: «Замок. Брама мурована, в ній склеп, в якому книги земські і гродські ховають. При брамі  9 комор, в яких шляхта і міщани від ворога  свої речі ховають». («Інвентар Галицького замку від 19 листопада 1627 року»);«Всі «Акти земські та гродські» під час Гусейнового погрому були заховані в одному із потаємних підземних сховищ і не постраждали». («Люстрація 1765 року»);«На розі від Дністра башта (Судова – І.Д.), де судові ізби були. Мала невеликі сіни й інші покої. В першому покої двері на завісах і два вікна, грати залізні до  склепу нижнього. Склеп другий бічний, до нього двері на завісах з вертелом. Інших склепів три. Вони муровані добре і сухі». (М. Балінський, Т.Ліпінський «Старожитна Польща», т.ІІ, - Варшава, 1844р.);«З верхньої частини замку збереглися руїни 5-кутної вежі, частина стін зовнішніх, обладнаних стрільницями для ручної зброї і посередині частина мурів давньої каплиці Св. Катерини і прилеглих до неї бічних приміщень. Товщина стін виносить 1м 80 см. Під цілим майданчиком замку простягаються просторі пивниці, де-не-де двоярусні. Ще донедавна до них існував доступ, який на даний час завалений». ( А. Інлендар «Ілюстрований путівник по австрійських коліях…», - Відень, 1892р.);Правда така побудова замкових підземель  у майбутньому зіграло негативну роль, особливо під час занепаду замку. З історичних джерел відомо, що Замкову гору в Галичі переслідували постійні зсуви. Так у 1858 році частина північно - східного муру через сповзання позему обвалилась і засипала міські будинки. Під час обвалу відкрився вхід до двоповерхового каземату. Причиною цього можна вважати насип грунту, який не мав твердої основи, як материкова частина і внаслідок дії зовнішніх чинників, а насамперед води, почав інтенсивно розмиватись. Коли замок функціонував, за відведенням води слідкували, а пізніше система водовідводу була зруйнована і  це пришвидшило руйнування твердині. Зараз замок у Галичі переживає не кращі часи. Коли замки Львівщини чи Тернопілля, Кам’янець-Подільський чи Хотинський приносять значне поповнення до бюджетів своїх адміністративних одиниць, замок у давньому місті над Дністром сам потребує значних капіталовкладень. Однак його конче потрібно привести до пуття. Він не тільки є символом нового Галича, але й по праву вважається на Прикарпатті фортифікаційною спорудою №1. Відбудований замок може стати привабливим туристичним дивоглядом. Особливо, коли для огляду   відвідувачів будуть представлені замкові підземелля. Їх можна реконструювати і розмістити у них музейні експозиції.  Тоді, направду оживуть давні легенди та перекази. Адже жити в такому місті, як наше, без легенд  було б не цікаво. Але спочатку замкові підземелля потрібно відкрити.Галицький замок приховує ще багато таємниць, які чекають своєї розгадки. Можливо, якраз саме нам і судилося доєднатися до їх відкриття. 

      
Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»