Останніми роками побачили світ дві цікаві й важливі для історії Прикарпаття книжки — етимологічні словники-довідники: «Топонімія Галицької Гуцульщини» (Івано-Франківськ, 2011. — 656 с.) і «Топонімія Покуття» (івано-Франківськ, 2013. — 932 с.). Автор видань, кандидат філологічних наук, голова Івано-Франківського обкому профспілки працівників освіти і науки України Мирослав Габорак (правильно буде Габорак) зафіксував у своїй поважній праці понад 18 тисяч найменувань географічних об’єктів Гуцульщини й Покуття. Погодьтеся, що прочитати ці дві книжки нелегко з огляду на на їхній обсяг та специфічний текст. У мене особисто це забрало багато часу. Ще більше пішло на осмислення й аналіз цих видань.
Найперше треба скласти велику подяку авторові-упорядникові такої велетенської інформації. У нас подібні до цього праці видаються вперше. Б ... Читати далі »

Під такою назвою вийшла книжка відомого краєзнавця Михайла Паньківа у видавництві Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника в серії «Бібліотека журналу «Краєзнавець Прикарпаття». Це збірник топонімів, легенд, переказів і пісень про татарські напади на Прикарпаття з середини XV ст. до початку XVIII ст. Вони є народною пам’яттю, котра тривожно б’є на сполох і сьогодні, коли нахабні сусіди вирішили захопити багаті українські землі.
Наші предки вперто і небезуспішно протистояли татаро-монгольській навалі. Жорстокість нападників закарбували у народних піснях і переказах як засторогу для наступних поколінь і нагадування про готовність завжди бути на сторожі рідної землі.
Перший раз татаро-монгольська орда, пройшовши через Карпати у 40-х роках XIII ст., підкорила Малопольщу та Угорщину. Тоді було знищено Галич, Коломию, Снятин, Тисм ... Читати далі »

Будинок з австрійської поштівки нині майже не змінився. Але одразу впізнати його трохи проб­лематично. Чому? Та бо змінилося середовище.
На поштівці – кам’яниця на Грушевського, 7. Тепер тут фізіологічний корпус медуніверситету. А на початку минулого століття будинок називали «Флоріанкою». Втім, усе по черзі.
У травні 1900 року в Станиславові відкрилась філія краківського товариства взаємних убезпечень «Флоріанка». Тепер такі товариства називають страховими. Попервах організація не мала власного приміщення і винаймала кілька кімнат в будинку, що нині має адресу Чорновола, 1. Свою діяльність страховики почали із креативної рекламної компанії. Наприклад, місцева газета писала, що у новому закладі працюють 30 службовців, переважно неодружені кавалери. Спрацювало – клієнтки повалили валом.
Справи у товариства пішли настільки ... Читати далі »

Слава чудотворної ікона Діви Марії, знану багатьма чудесами та зціленнями, гриміла далеко за межами Станиславова. Спочатку вона зберігалась у невеличкому вірменському костелі. Храм був старий, ще дерев’яний, не міг вмістити багато вірних. Через те Потоцький кинув ідею перенести образ у великий латинський костел (теперішній Музей мистецтв Прикарпаття).
Ікону забрали до ратуші, а звідти мали урочисто нести до колегіати. Та все пішло не за планом. Дамо слово літописцю:
«Було то дня 20 жовтня 1742 року. Образ, оповитий вельоном і опечатаний трьома печатками, зложено у магістраті, де зібралося духівництво, шляхта, залога станиславівської фортеці та незлічені тлуми людей.
Вже процесія мала рушити, коли… небо потемніло, ніби чорна ніч змінила білий день, почали бити блискавиці, розпочалась страшна буря.
Хтось вигукнув з натовпу: «Чудотворний о ... Читати далі »