Слава чудотворної ікона Діви Марії, знану багатьма чудесами та зціленнями, гриміла далеко за межами Станиславова. Спочатку вона зберігалась у невеличкому вірменському костелі. Храм був старий, ще дерев’яний, не міг вмістити багато вірних. Через те Потоцький кинув ідею перенести образ у великий латинський костел (теперішній Музей мистецтв Прикарпаття).
Ікону забрали до ратуші, а звідти мали урочисто нести до колегіати. Та все пішло не за планом. Дамо слово літописцю:
«Було то дня 20 жовтня 1742 року. Образ, оповитий вельоном і опечатаний трьома печатками, зложено у магістраті, де зібралося духівництво, шляхта, залога станиславівської фортеці та незлічені тлуми людей.
Вже процесія мала рушити, коли… небо потемніло, ніби чорна ніч змінила білий день, почали бити блискавиці, розпочалась страшна буря.
Хтось вигукнув з натовпу: «Чудотворний образ Матері Божої належить віднести до костелу вірменського!». І так сі стало».
Після того буря швидко припинилась. Люди шептались, що Діва Марія таким чином явила знак, аби нікуди не переїздити. Вірмени «натяк» зрозуміли й наступного року заклали наріжний камінь мурованого храму, який зберігся до наших днів.

Іван Бондарев