Саме так можна назвати подружжя Біберовичів, які 1893 року перебралися з великого Львова до малої Коломиї і тут осіли назавжди, зріднившись з містом над Прутом та ставши знаковими особами, принаймні коломийського театрального життя. А свого часу Іван Біберович (1854 — 1920) та його дружина Іванна Біберовичева (1861 — 1937) були провідними артистами Галичини, грали в головному нашому театрі товариства «Руська бесіда», а той період, коли Біберович з Гриневецьким очолювали цей театр, називають золотим віком українського театру в Галичині. У Коломиї вони мешкали один період на нинішній вул. І. Франка, а згодом на вул. Б. Лепкого. Тут і спочивають на давньому українському цвинтарі на Монастирку.
Видатними постатями були і їхні діти: сини Ярослав Біберович (1883 — 1948), який у період ЗУНР був військовиком, дипломатом, та Володислав Біберович (1889 — 1971), який був дипломатом, журналістом, активним діячем української діаспори в Канаді.
Власне про цю славетну коломийську родину і розповідається в книжці «Родина Біберовичів», яка щойно вийшла з друкарського цеху в івано-франківському видавництві «Лілея НВ». Автор її — відомий коломийський краєзнавець Богдан Волошинський, який нещодавно успішно репрезентував своє видання «У борні за чужі ідеали» (Коломия: Вік, 2021) про контроверсійну постать коломийця Якова Білоскурського (Георгія Кушнірюка) і яку помітила навіть газета «День».
Нове видання Богдана Волошинського свідчить про скрупульозність автора, про ту новизну, яку він відкриває читачам у своїй книжці про Біберовичів. Тут маємо багато уточнених фактів і дат, які дотепер були помилковими, а також дізнаємося, що насправді прізвище було не Біберович, а Біґорович. Коломийський дослідник робить глибокий екскурс у життєві шляхи старших Біберовичів-театралів і молодших Біберовичів-дипломатів, відкриває нам долю архіву Біберовичів. Видання збагачене рідкісними світлинами, які автор розшукав по архівах і в інтернет-мережі. І, звичайно ж, тут є коломийська нагорода-ваза Іванни Біберовичевої, яка вціліла у вирі світових воєн.
Книжку відкриває розлогою й вартісною передмовою лавреат Шевченківської премії Роман Горак зі Львова, а завершує розділ «Додатки», в яких уміщені спогади про подружжя Біберовичів їхніх сучасників. Є також резюме анґлійською та німецькою мовами та іменний покажчик.
Наклад цієї симпатичної книжки невеликий, а вартість очевидна. Гадаю, не лише коломийцям буде цікаво довідатися про життя українських театралів кінця ХІХ — першої третини ХХ століть, про долю українців на тлі історичних подій минулого століття на основі життєпису сім’ї Біберовичів, назву яких носить одна з коломийських вулиць.
Микола САВЧУК, Почесний краєзнавець України |
