У XIX столітті розвиток країн і територій напряму залежав від колії.На Прикарпатті теж усе крутилося навколо Галицької Трансверсальної залізниці. Саме її слідами у вересні пробіжать прикарпатські спортсмени. Минулоріч це було у травні, але нині карантин.
Навіщо пробіг? Аби нагадати про важливу пам’ятку, якої вже нема, пише “Репортер“.
До Варшави за 50 кг м’яса
Галицьку Трансверсальну залізницю збудували австрійці у 1884 році. Поряд з офіційною вживали і просту назву – Ostbahn (Остбан – Східна залізниця). Вартість проїзду в 1930-х можна дізнатися зі спогадів польських колійовців, мешканців Тисмениці Олександра та Станіслава Пеліканів, записаних у книзі «Тисменицька залізниця. Спогади залізничника».
Пасажири тоді їздили у трьох класах, найкомфортнішим був перший, а третій – як наш загальний вагон. Найдешевший квиток третього класу із Тлумача до Палагичів (приблизно 8 км) коштував 30 грошів, а за буханку хліба на той час треба було віддати 29. Другий клас був удвічі дорожчим, а першого у тамтешній «локальці», як називали потяг місцеві, просто не було. З Тлумача до Станиславова проїзд у третьому класі коштував 1,4 злотих, у другому – 2,1.
Сьогодні з Тлумача до Франківська можна доїхати в середньому за 20 грн. Але є питання: до якого класу тогочасної залізниці відносити комфорт сучасних маршруток?..
Перший клас розпочинався із Станиславова й був дуже дорогим. Наприклад, до Варшави – 52,4 злотих. А це – добра половина місячної зарплатні робітника або вчителя, або – 50 кг м’яса.
Зарплата вчителя у той час була 100-300 злотих, робітника в сільському господарстві – 40-50, а у промисловості – 80-100 злотих. Як писав у книзі «Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами» Джозеф Ротшильд, «заробітні плати у Східній Малопольщі (Галичина – авт.) постійно відставали від західної та центральної, особливо столиці Варшави, на 20-40 відсотків, що спричиняло внутрішню і зовнішню міграцію». Якщо додати до цього перенаселення, безробіття, неможливість розпочати власну справу та здобути освіту, життя в тогочасного селянина виявиться і зовсім нелегким.
Держава допомагала знижками
Залізничні квитки, крім вокзалів і залізничних станцій, можна було придбати і в турагенціях. У популярному журналі «Ruch» була можливість замовити квитки на всі напрямки за тиждень наперед, а також дізнатись про нові станції чи зміни розкладу руху. Крім того, існувала система знижок.
Найбільш пільговою категорією були самі залізничники, члени їхніх сімей та навіть прислуга, якщо така була. Державні службовці користувалися 50 % знижкою на залізничні квитки, причому чиновники 1-6 категорії їздили першим класом, а 7-12 категорії – вагонами другого класу. Були проїзні пільги для військових та осадників (польські поселенці, військові відставники – авт.). Діти до 14 років мали 75 % знижки, але тільки під час літніх канікул – з 10 по 19 липня.
Також, аби підтримати внутрішній туризм, польська державна залізниця надавала знижки з 5 травня до 31 жовтня. 56 % пільг на квитки мали курортники, які поверталися з відпочинку. Але ця знижка діяла тоді, коли відстань від курорту була мінімум 100 км, а час перебування на відпочинку – не менше 15 діб. Дія знижки поширювалася на такі місцевості: Ворохта, Гребенів, Делятин, Дора, Косів, Микуличин, Сколе, Татарів, Яремче. У неділю, на римо-католицькі свята та за день перед ними квитки до карпатських курортів теж були дешевшими.
Крім того, залізниця підтримувала розвиток спорту. Члени спортивних товариств також мали право на пільги. Залежно від обставин, 33 % або 50 % знижку на квитки отримували футбольні команди. На виїзні матчі вони їхали у вагонах третього класу. Футбольні арбітри їздили за пів ціни, причому дорогу їм оплачували спортивні товариства. З 1 грудня по 30 квітня пільгу 33 % мали й члени лижних товариств.
І це ще не все. Знижки на залізничні квитки мали організовані групи релігійних паломників, часто – з найбідніших верств населення. Таким чином держава підтримувала розвиток туризму, спорту, позитивної соціальної діяльності – що непогано було б запровадити і тепер.
Пам’яті Романа Вірастюка
Перший пробіг слідами старої залізниці пройшов у травні 2019 року. Всі охочі бігли трохи більше 15 км – з Клубівців і до Дністра. Цьогорічний захід, який називається «Пробіг слідами Галицької Трансверсальної залізниці пам’яті Романа Вірастюка», знову пройде на Тлумаччині. Через карантин його перенесли на неділю, 13 вересня.
У статусі учасника чи вболівальника можна буде проїхатися з дітьми на велосипедах, відвідати урочисте відкриття неподалік руїн станції «Тлумач-Палагичі», кулінарний фестиваль, а ще – концерт пам’яті відомого прикарпатця Романа Вірастюка на місці колишнього залізничного мосту в Нижневі. Його вірші читатимуть народні артисти…
В рамках самого пробігу заплановані три дистанції. Дві безкоштовні: дитяча – 500 метрів, та юнацька – 3 км. Реєстрація на дорослу дистанцію (15,8 км) коштує 250 грн. Зареєструватися треба до 1 вересня.
Детальніша інформація – на сайті «Всі Пробіги».
Дмитро Романишин, ініціатор заходу та керівник змагань | 
