Загалом поліція Станиславова початку ХХ ст. добре справлялася зі своїми обов’язками й успішно охороняла громадський порядок. Однак бувало й так, що самі поліцейські ставали злочинцями, опинялися перед судом і мусили назавжди попрощатися зі своїм мундиром.

У 1901 р. станиславівський поліціянт Підгорочинський пограбував якогось хлопа в шинку, витягнувши в нього з кишені гроші, а роком раніше його колега в п’яному вигляді намагався взяти приступом відомий у місті шинок Брани Вайденфельд. У 1904 р. станиславівський вахмістр Концький дістав напад шалу, під час якого розмахував ножем і сильно побив своїх колег, які намагалися його втихомирити. Бунтівного поліціянта було доправлено на обстеження в Кульпарківську психлікарню у Львові. В 1905 р. перед станиславівським судом постав поліцейський Ян Вербер з Делятина, який всіляко знущався над гуцулами. Він змушував невинних людей зізнаватися у злочинах, яких вони не скоювали, бив їх по обличчю, колов шаблею, плював в очі. Для ще більшого приниження він наказував їм танцювати на одній нозі. Дивно, але за таку обурливу поведінку суд призначив йому досить м’яке покарання – 25 корон штрафу, звільнення зі служби й заборона в подальшому займати будь-які посади в поліції.

Підготувала Олена БУЧИК