У цій статті піде мова про людину, яка свого часу багато зробила для виховання підростаючого покоління на наших теренах. Час закрив від нас значну частину біографічних фактів його життя. А самі вчителі, ідучи до дітей, не завжди думають про те, чи хтось скаже про них добре слово, чи ні. Тільки нащадки мусять оцінити їх труд. Саме такі роздуми заставили нас зібрати  бодай короткі відомості про директора Івана Яськіва.Переглядаючи недавно книгу Андрія Сміжака «Ямниця у період Першої світової війни (1914 -1918 рр.)», ми випадково натрапили на відомості про те, що в Ямниці було заарештовано учителя Івана Івановича Яськіва, який був управителем місцевої школи. Арешт відбувся у 1914 році, а ув’язненого відправлено у табір Талергоф. «Встановити, хто ця людина, на даний час важко, оскільки це питання потребує більш детального архівного вивчення. На 1914 рік відоме прізвище ямницького вчителя Яськіва, але він називався Ян», - пише автор. Маючи деякі напрацювання з даної теми, ми вирішили допомогти молодому історикові заповнити цю біографічну прогалину, а заодно й повернути до життя ім’я цього, колись відомого, чоловіка.Наперед скажемо, що нам довелося підняти досить великі  пошукові пласти, щоб витиснути із них  бодай короткі біографічні відомості про Івана Яськіва. Він народився у 1855 році. Зважаючи на поширення цього прізвища в галицькій околиці, можемо припустити, що І.Яськів був уродженцем Галицького району. Після здобуття відповідної освіти став учителем. Тривалий час займав посаду директора школи у с. Залуква, що біля Галича. Нове приміщення школи у цьому селі було споруджено і освячено у 1896 році. Як стверджують автори книги «Нарис історії Залуквянської школи» Микола Скаврінко та Володимир Чаграк, від того часу і до 1914 року школу очолював  Іван Яськів. Також разом із ним працювала його дружина Ганна. За політичними поглядами І. Яськів був москвофілом, як і більшість представників тодішньої інтелігенції. Село Залуква і особливо м.Галич були досить помітними центрами цього руху. Знала про це і тодішня влада. Щоб якось пригасити москвофільські спрямування  учителя, його було вирішено направити у с. Ямницю, яке завжди було досить прогресивним і патріотичним. Проте розгорнути будь-якої політичну діяльність тут  Іванові Яськіву не дали. Після початку Першої світової війни не виключено, що таки місцеві селяни видали його австрійській владі, а остання запроторила його до Талергофу.Звідти І. Яськіву вдалося вийти, але здоров’я було підірване. Чи займався він учительською працею після цього, невідомо. В принципі не дозволяв уже й вік.  Знаємо тільки, що Іван Іванович у 1925 році був  членом Ставропігійного Братства. Помер Іван Яськів у 1940 році.У подружжя Івана та Ганни Яськівих було два сина – Іван та Олександр. Іван, перший син Яськівих, який народився у 1883 році, став священиком. Висвячений у 1907 році. Спочатку працював у с. Дубівцях як сотрудник з правом управителя парафії. У 1914 році Івана заарештували у с. Бортники, коло Бібрки на Львівщині, де на той час він займав посаду адміністратора парафії. Відбував покарання у Коломиї, Відні, Дрозендорфі та уже згаданому Талергофі. Після звільнення повернувся до душпастирської праці у Галицькому деканаті. З 1928 року перебуває у парафії в Ганнівцях, з 1931 року – парох цього села. Про Олександра, другого сина Яськівих, можемо сказати, що у міжвоєнний період проживав у Львові, де очолював друкарню Ставропігійного інституту. Він, як і  батько, був активним москвофілом. Саме Олександр подав  інформацію про батька та брата до Талергофського альманаху, у якому були зібрані відомості про наших краян, переслідуваних австрійською владою. До речі, там є і групове фото з обома Яськівими, яке публікуємо вище.Як бачимо, відомості про життя директора Івана Яськіва та членів його родини вийшли скупуватими. Та сподіваємося, що це краще, аніж їх відсутність. Хоча, при нагоді, ми спробуємо її розширити.

Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»