45-хвилинне німе кіно – документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 – 2017 років.
Кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані” презентували у дворику Івано-Франківського національного медуніверситету у суботу, 27 травня. Відеоряд супроводжував живий музичний супровід струнного ансамблю «Quattro corde» у поєднанні із сучасним електронним сетом від «хaoRa».
Ініціатива здійснена силами мистецької аґенції «Мантикора», тижневика «Репортер» та телерадіокомпанії «Вежа». Кадри ретельно підбирав у столичному кіноархіві гендиректор ТРК “Вежа”Тарас Зень. Більше про проект читайте у матеріалі У Франківську презентували німе кіно про 100 років життя міста.
Презентацію відвідав Владислав Берковський, директор центрального державного кінофотофоноархіву імені Г. С. Пшеничного. Кадри саме цього архіву використані у фільмі.
“Не все увійшло до фільму, бо не все збереглося, – говорить Владислав Берковський. – Багато цікавих записів, у тому числі й тих, що стосуються України та Івано-Франківська зокрема, зберігаються в російському архіві у Красногорську, частина є в Польщі, частина – у Румунії. Цей проект – унікальний і мав би зайняти чільне місце у Києві чи Львові. Але лаври взяв Франківськ – це перше місто в Україні, де створили кінолітопис історії”.
Берковський додає, що після того, як у мережі з’явився перший промо-ролик проекту “Моє місто. 100 років на екрані”, вже й інші українські міста звернулися до архіву з ініціативою створення аналогічних кінохронік.
Для створення фільму команда опрацювала 350 кіносюжетів, які на сьогодні збереглися в архіві.
Краєзнавець Іван Бондарев, який став сценаристом фільму, розповідає, що найбільшим викликом було вмістити 100 років історії у 45-хвилинний фільм.
“Ми відсікали камерні зйомки, президії, де когось вітають, бо це нікому не цікаво крім тих, кого вітають, – говорить Бондарев. – Ми намагалися максимально показати відкриття нових об’єктів – драмтеатр, музей, запуск ЦУМу, будівництво промислових підприємств, навколо яких формувалися цілі райони. Цікаві кадри з повені 1968-го. Перше кольорове відео вражає”.
Локацію для фільму – дворик медуніверситету, обрали не даремно, адже будівля університету збудована ще у 1894 році як колишня дирекція залізниці.
“Окрім того, що вона має унікальну історію, важко повірити, що її збудували менше як за 362 дні, – додає Іван Бондарев. – Крім того, у дворику чудова акустика. І у 2010 році тут вперше проводили фестиваль Porto Franko. Тоді музиканти казали, що в дворику звучання- як у оперних театрах Європи”.
У дворику зібралося багато глядачів. Хтось розмістився на лавках чи прямо на землі, а решта – терпляче простояли увесь показ. А останні 10 років історії Франківська – зустрічали оплесками.
Ольга Суровська | 
