Сучасну людину звідусіль атакує реклама. Але всі заклики «Купи!» зливаються в єдиний хор і не залишаються у нашій пам’яті. Як не дивно, сто років тому преса теж повідомляла про засилля реклами й закликала підприємців застосовувати цікаві прийоми, щоб виділитися із загальної маси. Давня реклама переважно позбавлена глянцу і яскравих барв, але за своїм творчим підходом цілком може конкурувати з сучасною.

Правила ефективної реклами сторічної давності
У 1913 р. преса опублікувала основні правила для підприємців, які прагнули рекламувати свій товар ефективно. Як наголошував автор публікації, перш за все у рекламі ніколи не можна обманювати, потрібно повідомляти про товар лише правду. Але цю правду варто подавати у цікавий і яскравий спосіб, «щоб ваша реклама була більш захопливою, ніж фейлетон найталановитішого публіциста». Не можна у рекламі також очорнювати конкурентів, а тільки говорити про свій товар так, щоб читач зрозумів, що це найбільше диво світу. Реклама повинна повністю підтверджуватися особистим досвідом покупця, тоді вона стане для нього добрим порадником і викличе довіру. Не варто нехтувати жодним видом реклами, але разом з тим обирати той, який найкраще підходить до товару. Наприклад, не пасує рекламувати послуги похоронного бюро в гумористичному виданні. Краще уникати надто крикливої реклами й не розвішувати її в неналежних місцях, бо це викличе зневагу в розумних та інтелігентних людей. Немає нічого легшого, ніж стати посміховиськом через надмірно крикливу рекламу й зіпсувати враження навіть про найкращий товар. Розумний купець дбає про те, щоб його реклама була різноманітною, він намагається дивувати читача, подаючи рекламу в різних газетних рубриках і у різноманітних формах. Як бачимо, ці поради цілком можуть бути корисними і для наших сучасників.

Зацікав, якщо зможеш
У наш час дуже популярна так звана тизерна реклама (від англ. «teaser» – загадка, дражнилка), основне завдання якої – заінтригувати покупця й викликати його цікавість. Багато хто вважає, що це надбання нашого часу, хоч перша тизерна реклама з’явилася ще в Сан-Франциско у 1906 р. Це були плакати із загадковим запитанням «Чому?!» В газеті «Кур’єр Станиславівський» у 1906 р. теж з’явилося цікаве рекламне оголошення з елементом тизерної реклами. Воно починалося словами «Не читати!», написаними товстим чорним шрифтом. Увесь текст звучав так: «Не читати, а обов’язково спробувати чудове лікувальне мило на кінському жирі з екстрактом лілії, щоб переконатися, що воно усуває веснянки, й отримати ніжну шкіру. Можна придбати за 80 галерів у Станиславові у дроґеріях М.Бібринґа, З. Рейцеса, Яна Домбровського і в магазині Ю. Поляка».
Того ж року газета «Кур’єр Станиславівський» рекламувала засіб для інтенсивного росту волосся. В рекламі застосовано прийом позитивного прикладу, тобто розповідалася захоплива історія про людину, яка начебто вже спробувала засіб і досягла приголомшливих результатів. Такий собі Джон Крейвен Бурляйґ розповідав, що був повністю лисим, аж раптом під час подорожі до Швейцарії зустрів одного вченого, який запитав його, чи хотів би він знову мати на голові волосся. Джон уже давно звик бути лисим, але радо прийняв від ученого рецепт помади для шевелюри. І вже через три тижні використання засобу волосся начебто почало відростати. Герой реклами поділився засобом з двома друзями, і вони теж досягли чудових результатів. Як стверджує реклама, після цього Джон почав сам виробляти диво-засіб з дозволу його винахідника. Щоб остаточно переконати покупців, реклама пропонує безкоштовні пробники помади для волосся. Замовити засіб мешканці Станиславова могли поштою з Відня.
Трапляються в давній рекламі й креативні ілюстрації, які сподобались би навіть сучасним майстрам «Фотошопу». Наприклад, реклама бальних черевичків від крамниці Альфреда Френкля в Станиславові прикрашена чарівним зображенням дами, яка танцює в парі… з гігантським черевиком на високому каблучку.
Деякі місцеві ділові люди розміщали на рекламі зображення будинків, де знаходилися їхні підприємства, і навіть малюнки виробничих інтер’єрів. Так, власник хлібопекарні Л. Льовенкрон прикрасив свою рекламу малюнком будівлі підприємства на вул. Бельовського, 4 (нині вул. Л. Курбаса) та зображеннями пекарів під час роботи. Таким чином підприємці підкреслювали свою відкритість і близькість до покупців, мовляв, «ви завжди можете нас знайти».
Небанальні прийоми реклами застосовував і магазин швейних машинок «Зінгер». Крамниця досить часто змінювала адресу – певний час винаймала приміщення на вул. Липовій, 1 (нині вул. Шевченка), потім на вул. Смольки, 1 (нині вул. Бачинського) і на вул. Смольки, 2, аж поки не «осіла» на вул. Сапєжинській (вул. Незалежності). В грудні 1908 р. магазин «Зінґер» виставив у вітрині маленький автомобільчик, за кермом якого сиділа лялька. Цей автомобіль був повністю виготовлений із запчастин від швейних машинок. У 1909 р. різдвяну вітрину прикрашала… сільська хатинка, в якій було видно постать жінки, що шила на машинці. В грудні 1912 р. магазин знову здивував мешканців міста, запропонувавши дитячі машинки для пошиття іграшкового одягу. У вітрині магазину сиділа маленька дівчинка і шила на машинці сукню для своєї ляльки. Всі ці інсталяції викликали справжній ажіотаж і збирали навколо вітрини юрби цікавих.
Галицькі генії реклами
У 1909 р. у львівському театрі в незвичний спосіб рекламували сир. Двадцять три елегантні пани у циліндрах всілися на перший ряд і не зняли головних уборів перед виставою. Зрозуміло, що звідусіль зазвучали настійливі прохання зняти їх. Пани охоче виконали ці прохання, і тут на глядачів чекав сюрприз. На лисій голові кожного з панів виразно читалась певна літера, а разом усі літери складали назву рекламованого продукту.
Цікавий спосіб збільшити кількість своїх покупців вигадав у 1894 р. ще один львів’янин – власник магазину дамських товарів. Він розмістив у газеті оголошення такого змісту: «Шановні пані, купуйте тільки у мене, бо в мене товари для жінок коштують найдешевше. І все через те, що я – холостяк і не маю дітей, а отже, не потребую багато коштів на утримання сім’ї. Але поспішайте, бо мені вже набридло бути нежонатим, хочу знайти собі дружину, а коли я оженюся, товари зростуть у ціні!» Кажуть, після такого оголошення у винахідливого купця не було відбою від клієнток, в основному від молодих панянок на виданні.
Простий, але як на той час незвичний спосіб повідомити всім про свої послуги вигадав у 1893 р. один лікар-єврей із Косова. Він одягнув високу шапку, на якій виднівся напис «Новий лікар». На плечах креативний медик закріпив широку стрічку, на якій були вказані години прийому і адреса його кабінету. На жаль, преса не повідомляє, наскільки ефективною виявилась така наочна агітація.
А от ще один галицький лікар отримав таку рекламу своїх послуг, якої волів би ніколи не мати. Батько одного з його пацієнтів помістив у газеті таке оголошення: «Всім своїм друзям і знайомим повідомляю, що у мене помер син, а його похорон відбудеться о такій-то годині. Померлого лікував …» –далі було вказане ім’я і прізвище медика. Розлючений лікар подав за таку «рекламу» до суду.
У 1914 р. у пресі з’явилася цікава думка про мету і значення реклами: «Реклама перш за все існує для людей, які нудяться. Тож подаруйте їм розвагу, врятуйте їх від нудьги – і ви отримаєте в їхній особі ідеального клієнта. Не повторюйте вже відомі форми, не використовуйте шаблонів. Організуйте шоу – творіть штучні блискавки й штучну зливу, лоскочіть нерви і ви завоюєте таке широке коло клієнтів, якою широкою є земна куля. Геній реклами є потужнішим за технічного генія, бо технічний геній лише виробляє товари. Рекламіст же відкриває їм ворота до збуту, дає потенційним клієнтам розуміння їхніх найважливіших переваг».

Олена БУЧИК