В листопаді 1934 року місцевий Окружний суд розглядав справу, нетипову для тодішнього провінційного Станиславова. Союз авторів і композиторів міста Варшави заскаржив пана Л. Геллербаха, який був власником станиславівського кінотеатру «Варшава», з приводу порушення ним авторських прав – пише “Західний кур’єр”.

Йшлося про права двох учасників Союзу, а саме відомого кіносценариста Конрада Тома, а також композитора і автора музики для фільмів Генрика Варса. Згідно з твердженням позивачів пан Геллербах демонстрував у своєму кінотеатрі фільм «Чи Люцина то дівчина», сценарій до якого написав Конрад Том, а пісні і музику − Генрик Варс. При цьому власник кінотеатру не укладав жодної ліцензійної угоди з Союзом. Ба більше, він звертався до станиславівського представника Союзу авторів і композиторів, і той рішуче заборонив демонстрацію цього фільму в кінотеатрі.

Під час розгляду справи власник кінотеатру Геллербах визнав, що не отримував ліцензії на демонстрацію фільму і не укладав жодних угод із Союзом авторів і композиторів, але стверджував, що авторські права на фільм отримало підприємство «Blok Muzafilm» із Варшави, яке займалося його демонстрацією в Польщі.

Саме до цього підприємства і звернувся пан Геллербах і отримав згоду на демонстрацію фільму в станиславівському кінотеатрі «Варшава». Суд розглянув докази обох сторін і ухвалив рішення відкласти розгляд справи з метою допиту представника фірми «Blok Muzafilm», яка знаходилась у Кракові. Цей процес став одним із перших у міжвоєнній Польщі, під час якого розглядалося порушення авторських прав на перегляд звукового фільму, тому він викликав велике зацікавлення публіки, перш за все мистецьких та режисерських кіл.

Підготувала Олена БУЧИК